Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
пролітав туди, надав брилі но вої форми — „І блисла на пустому полі Чудова статуя, краси взірець, Богиня, пані долі і недолі.44 Перед холодною богинею покланявся світ, а дикуни, які спершу молилися до богині, розпочали знову дикі й крива ві бої, щоб її здобути. Вкінці „болотом побоєвища кривавим обкидали її“. — Геній з-під не бес побачив, що створення бо гині не знищило роздору на землі і рішив перетворити бо гиню в жінку-людину. „І з педесталу божества зіпхну. Зате у груди серце дам любяче І в мозок вложу думку запальну. „Хай чоловік її своєю баче, У всьому рівною собі, і їй Не молиться, та не клене й не плаче. „Нехай вона по стежці життєвій Іде з ним спільно, думає і вчиться, Учасниця всіх трудів, втіх, надNo. „І хоч сльозами вмиються їх лиця, Стрясе серця їх жаль, і біль і страх, Зате ж і щастям вік їх проясниться.44 І все те він зробив у наших днях. 1884. Алегорія ясна і в ній відбива ється погляд поета на духове відродження жінки, яке става- лося на його очах. Наведені строфи подають програму то дішнього жіночого руху: осві ту жінки, можливість її пози тивного впливу на ширше ото чення, рівнорядне становище з мужчиною в суспільстві і в по дружжі; останнє полягає в спільній участі жінки й чоло- вііка в усіх життєвих радощах і невдачах. Та віже багато вчасніше, бо в 1878 р. висловлені є погляди І. Франка на справу рівноправ- ности жінки в його листах до суджено ї, 'Ольги Р о ш кевичів - но'ї, дочки священика в селі Ло- лин на Бойківщині. Передумовою щасливого по дружжя була, на думку 22-літ- нього Франка, згідливість вдач, темпераментів і любови, силь ної, яка „не щезала б за пер- шим-ліпшим прозаїчним, щ о денним випадком. А друге, що потрібно — це високої, гуман ної й чесної цілі, за котру по дружжя боролось би спільною силою ввесь вік. А третій вару нок щасливого подружжя при теперішніх обставинах — це обопільна свобода діяння. Вже з досі сказаного легко вирозу- міти, що я признаю для жен- щини право й обовязок зовсім рівного розвою і становища в суспільності, як і для муж чини". Подібний, але яскраво ідеа лістичний погляд на подружжя висловлений в поемі „Ідилія", написаній два роки пізніше, в 1886 p., недовго перед вінчан ням поета. Двоє селянських дітей, на слухавшись бабуниної казки про соняшні палати, вибира ються в мандрівку. Вони хо чуть увійти до неба, тоді, коли прехороша сонечко'ва в дочка відкриває батькові увечір бра му... Іван Франко не був щасливий у своїх взаєминах з жінками. Красуні без уваги минали неве ликого ростом, рудоватого, не дбало вдягненого мужчину. „Зівяле листя" не було лиш лі тературною темою. Мистецькі образи були відгуком справж нього вогню серця і важких пе реживань. Пізніше подружнє життя не дало письменникові сподіваної життєвої пристані й гармонії душ, а стало із-за не дуги дружини трагічною сто рінкою його життя. А одначе ці особисті невдачі не змінили погляду Ів. Франка на українську жінку. Прикрі переживання дають спонуку вирватися таким розпачливим строфам, як „За прикладом Є- гиптянки Марії", але їм треба протиставити однаково його становище до жіночого питан ня в цілому, ЯК і його ПОГЛЯД на українську матір, висловле ний у його ж габілітаційній праці над „Наймичкою" Шев ченка. Постать наймички Фран ко вважає найкращою постат тю Шевченка і „взором най глибшого українського мате ринства, рівного якому ледве чи можна знайти в світовій лі тературі". Тут ще належить навести ви соку оцінку української жіно чої духовости дану Франком у вірші „Де не лилися ви в нашій бувальщині", що був видруко- ваний у збірнику „Семпер Ті- ро" 1906 p.: „Слухаю сестри, цих ваших пісень Слухаю й скорбно міркую: [сумовитих, Скільки сердець тих розбитих, могил [тих розритих, Жалощів скільки неситих, сліз вийшло На одну пісню такую?44 [пролитих Автором народньої пісні є, на думку Франка, українська жінка і цій думці, висловленій у 80-тих роках у „Зорі", у сту дії „Жіноча недоля в україн ських народних піснях", він залишився вірний і в силі зрі лого вііку, коли з-під його пера виходили такі шедеври, як „Іван Вишенський", „Мойсей", чи цикл віршів „На старі теми", до яких належить і згаданий вірш, що його тему насунула поетові коротенька цитата зі „Слова о полку Ігоревім" „же ни рускія восплакашеся". Дивно, що Франко, який так захоплювався ідеалом україн ської матері у Шевченка, не дав у своїй багатій на теми творчо сті типу матері. Можливо, що цей тип, звязаний у нього з -по няттям посвяти й любови (на що маємо багато прикладів в поодиноких образах і порів няннях у його творах) не від повідав Франкові ■— „співцеві боротьби". Мати в новелі „Ле- сишина челядь" — це бойовий тип української селянки. Вплив Івана Фрайка позна чився сильно на творах пись менниць його доби. Зіставлен ня його творчости з творами поодиноких письменниць, На талі Кобринської, Кл. Попович- Боярської, Уляни Кравченко, Катрі Гриневичевої та ін., го ловно в ідейній площині, вия вила б у подробицях 'Цей звя- зок. Цінним матеріялом мо гло б тут теж служити велике листування поета з усіми то дішніми письменницями. В цих листах слідна є виховна праця Франка, як редактора й учите ля молодих талантів, що з ува гою ставився до кожного тво ру, давав безліч поправок і вка зівок до характеристики, по статей, сюжету, провідної дум-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
