Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ток. Почалась енергійна праця в ділянці науки, зявився ряд визначних письменників і пое тів, літературних угруповань, почалось велике оживлення в житті театру. Закипіла гаряч кова праця, в якій активну у- часть приймали і українські жінки. Швидкий розквіт життя на Україні схвилював Москву. Бо з боку большевиків, „україні зація" був лише маневр, щоб втихомирити розбурханий край, поки самі вони скріпнуть. В дійсності большевики були такими ж централістами, як ро сійський царський уряд, тільки з багато гіршими методами. З 1929 р. починається розгром українського села і індустріялі- зац'ія країни через знищення приватних сільських госпо дарств. Це викликає спротив українського народу. Жінки теж не лишаються до цього па сивними. Відомі „бабські бун ти" під час насильної колекти візації, коли сільське жіноцтво розбирало колгоспи та не до пускало до весняних робіт у них. Тоді большевики розпоча ли масовий терор ■— масові а- решти і вивіз українських селян у Сибір. А потім, щоб остаточ но зломити усякий спротив се ла, штучно заведено на Україні нечуваний голод (1932— 1933— 1934 pp.). Рівночасно йде ни щення інтелігенції. Під форму лою політики „соціялістичної по змісту і національної по формі", большевики вбивали в дійсності всяку 'самобутність і творчість. Почався розгром Спілки Визволення України і звязаної з нею Спілки Україн ської Молоді (СУМ), Академі/ Наук, Української Православ* но'ї Автокефальної Церкви і ін. Українські жінки разом з чо ловіками переживали долю своєї батьківини і ті, що лиши лись пйд соБ'Єтаїми, і ті, що опинились під іншими окупа ціями і в еміграції. Талановита письменниця-поетка. драма тург, перекладачка і відома громадська діячка, член „Ста рої Громади", по відході М. Лисенка голова „Українського Клюбу" у Києві, член Україн ської Центральної Ради, Люд мила Старицька-Черняхівська на весні 1930 р. героїнею висту пила серед учасників процесу СВУ. РазОхМ з чоловіком, відо мим хірургом, вона опинилась на лаві підсудних. її провини були великі з погляду больше виків. Крім минулої діяльносте — літературної і громад ської — вона вітала у 1919 р. Головного Отамана С. Петлю ру. як голова Українського Клюбу у Києві. Вона на свому мешканні в 1925 р. на зустрічі Нового Року виголосила тост за Петлюру. На процесі СВУ підсудні здебільшого визнава ли свою „вину", думаючи тим заслужити прощення. Але Люд- дмила Старицька-Черняхівська під час слідства і суду повела себе, як „муж", і вразила тим навіть самих суддів. Не дарем но, згадуючи своє дитинство, вона говорить: — „Моїх сліз не бачив ніхто. Запекле, вовче серце було в мене". Доля суди ла їй двічі їздити у Сибір. В часі першої світової війни сот ні тисяч біженців з Волині, Га личини, Холмщини зявилося в Наддніпрянській Україні — без притульних і хворих. Ними о- пікувався Український Комітет у Києві на чолі з Людмилою Старицькою - Черняхівською. Привезли багато галичан як закладників і зразу ж вивезли на Сибір. І „вона поїхала до Красноярську, щоб на місці об слідувати умови, в яких вони жили, відвезла їм щедрі пода рунки, а на підставі здобутого матеріялу розпочати клопотан ня про поліпшення їх долі". (Н. Данилевська). В другий раз во на поїхала на Сибір у 1938 p., коли розшукувала заареш то вану і вислану невідомо куди доньку свою Вероніку. Це був героїзм матері — в люті моро зи їхати в віддалені концентра ційні табори, там тижнями вар тувати біля дверей слідчих, щоб щось довідатись про не щасну доньку. Все було дарем не. Донька зникла безнадійно у червоному котлі — молода, гарна, прекрасно освічена і ні в чім неповинна. У 1941 р. пе ред приходом німців, Л. Ста- рицьку-Черняхівську з сестрою Оксаною Стешенко, що була вже тоді вдовою, забрали до НКВД і вивезли невідомо куди. Є ВІДОМОСТІ, що їх вивезено е- ШеЛО'НОІМ., ЯКИЙ ЗуіПИ'НИ'В'ОЯ в Дарниці під Києвом, і що там їх розстріляно. 30-ті роки XX ст. це була похмура, трагічна доба на під- совєтській Україні. Знищено цілу клясу матеріяльно і націо нально сильних господарів, ба гато цінних інтелігентних сил, свій національний уклад життя і десятки міліонів людей... Пролунали стріли другої сві тової війни. Перед мілітарною силою вишколеної німецької армії схиляли свої прапори од- ка країна за другою. Німці окупували більшу (половину Франції, Бельгію, Норвегію, Г олляндію, Балкани, частину Африки. Спянілий від перемог диктатор вже не мав стриму і все гнав вперед і вперед... І ко ли він переступив у літі 1941 р. кордони України, якже ж здри гнулися серця усіх українців! Бо тепер війна відбувалась на теренах нашої землі. В окупо ваних большевиками землях Західньої України, багато укра їнців попало до большевиць- ких тюрем, серед них і жінок. При відступі большевиків зі Львова частину з них вивезе но, а частину звірськи замор довано в вязницях. Мало кому вдалося тоді врятуватись. Кож ний день німецька армія все глибше врізувалась в україн ський чорнозем. Що принесе ця зміна? Та не було мук, через якії -не мусіла пройти Україна! Бо з пекла червоного вона по пала в пекло Гітлерівської дик татури. І знову потекла кров... Ця війна показала, що і в наш час виграють не тільки танки і бомби, але часто рішальне зна чення мають і гасла, в імя яких ведеться війна. Гітлер не бачив на сході Европи людей, лише своїх майбутніх рабів-роботів. Україна була для нього лиш ко лонією і, хоч війна ще тривала, певний перемоги, він відразу почав брутально проводити свій плян. Інтелігенція мала бу ти поступово знищена, молодь
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
