Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Салатка Рути З іскорок ватри Десь у тому самому часі, коли вийде це число „Нашого Ж иття44, почнеться менш-більш осінь. Осінь, себто пора рйку, коли молоді люди завжди спі вають про те, що „не повернеться ко хання", коли в Америці наставляється на грамофонах пластинку — „Отумн Ліфс“, коли починаються повертатись на свої континенти перелетні птахи (не всі) і коли ці, яким минули вже „молодечі осені" і які зустрічаються вже з справжніми роками, нагадують собі шелестливе шар латне листя у да леких парках, що лишились за океа ном, що про них лиш спомин можна було забрати до багажу ДП. Осінь, це також пора, коли спорож нілі шкільні будинки заповняються знову гамором молодости, який тут, в Америці, коли йде про „наші44 школи, мене трохи дратує з огляду на „цьвір- кання4к наших дітей прегарним „слен гом44. Але в хаті вони говорять укра їнською мовою — зокрема, коли хтось із старших є в кімнаті, „бо, ю нов, мама не любить, як ми говоримо по- американськи...44 Але покищо, заки ще почалася шко ла, наші дітиська ще сидять по табо рах, то значить ке всі. Цього року один із таборів був закритий для дів чат і наші Мартусі, Гандзі і Марійки парадують по „давнтавнах444 вже від кінця липня, згадуючи з тугою перші чотири тижні вакацій в Іст Четгем. Люблю часом „причепитись44, коли хтось із знайомих їде до котрогось з таборів на відвідини до своїх нащад ків. Тільки це не є така проста справа: вже з початку тижня ходять звичайно вістки про те, що такі й такі то їдуть цієї суботи на табор. Тоді у них дзво нять телефони, вечорами вони мають відвідини знайомих, які віддавна за були шлях до їх дому, а цілком незна йомі запитують їх невинно: „Чи це правда, що панство ІДУТЬ?44 В пятницю вечором починається зношення пакунків до хати: „От такий маленький пакуночок, та що там є, дрібку тих яблук, пару консерв, мі шок до спання, ще одна ковдра і до даткове шатро, бо в тому великому затікає...44 Коло півночі, коли всі „па- кунковці44 перейдуть і понадають усі „посланія44, які треба передати новач кам і юначкам, Чорноморцям і Запо рожцям (А скажіть там йому, хай на пише хоч одне слово крім того: „Ма мо, мені нічого не треба44. Як то може бути, щоб дитині нічого не було треба на таборі, тому й передаю!44) — хата тих, що їдуть, виглядає як склад де- партамент-стору: коробки, пуделка, торбинки, мішки, валізки... А вранці ще прибудуть пасажири, яких треба обовязково забрати, бо як ні, то з яким чолом можна буде просити їх на другий тиждень забрати пакунок для нашої малої, от такий малий па куночок... А часом треба таки самій скочити до таборів, щоб подивитися на „цвіт У- країни і красу44. Тимбільше, що „цвіт України і краса44 вважає справою че сти з табору до хати — не писати. Ну, а як вже писати, то найвище картку у стилі: „Мамо, йду на стійку, не маю часу, напишу обширного листа44. Оче видно, заповіджеиий „обширний лист44 ніколи не приходить, хоч ви щодня заглядаєте з нетерпеливістю у пошто ву скриньку і так мине чотири тижні і так всі „Мавки44, „Чорноморці44 по вернуться знову, з розповідями про те, що „комендантка добра, а бунчужна гостра, ой, гостра...44 І ще одне цікаве: чому всі наші мо лоді друзі обовязково починають пи сати до дому якраз тоді, коли мусять йти на стійку? Я перевірила цю справу в кількох заприязнених родинах. Письма з табору обовязково почина ються або кінчаються словами „мушу йти на стійку44. Треба буде поговори ти з Пластовою Старшиною (маю там кілька добрих знайомих), щоб не по силали бідних дітей на стійки якраз тоді, коли їм, небожатам, прийде на решті охота написати пару слів до хати! А щодо того, чи справді треба було посилати нашим хлопцям і дівчатам усі ці „пакунки44, чи я знаю? Цього року ходила фама, що на таборі „було добре44, коли йде про Іст Четгем, а кілька інших таборів, які я відвідала „на причіпку44 з іншими матерями, бу ли мабуть щонайменше такі самі до брі. Я сама чула, як один загально ві домий новоспечений юнак, який ще минулого року вітався словом „го туйсь44, а тепер вже гордо вигукує при зустрічі з старшими пластунами „Скоб!44, переконував свою маму: „Найравду, була курка, мамо, і то щось три рази... кожний дістав одну лапку...44 Але пакунки все таки возилися ціле літо. І ціле літо добрі люди возили таких, як я „без-автових44 причіпок і завдяки тому я також могла діткну тися рукою того польового ліжка, де спала моя юначка, могла бодай пару годин посидіти при ватрі, як колись, давно, на „Соколі44, могла почути як сотня чи дві молодих хлопців вправ- ляють під командою Ірини Дубас, на шої спортавої рекордистки, яка готу вала їх до проб Спортової Вправно- сти, бо ж цього року на таборах га сло є: „Плекатиму силу тіла і духа44. Поїдьте колись, дорогі пані, якщо ви ще ніколи не їздили, на якийсь мо лодечий табір в наступному році, ко лись, разом з тими, які відвідують Іст Четгем, Бобрівку, Новий Сокіл чи, як вони там ще називаються! Подиви тесь, як маленькі наші дівчатка стоять на стійці перед табором „Діти Укра їни44, як наші засмалені сонцем хлопці- юнаки, з обовязково великими ми сливськими ножами при боках, йдуть маршем, аж земля гуде, по площі між шатрами, як „гострий бунчужний44 ро бить з ними вправну, швидку збірку, як дівчата прибирають свої шатра і входи до них. А коли ви матимете щастя, то вве- чорі потрапите на ватру. Тоді, мигот ливе полумя відблиском заграє на всіх обличчях, а ви навіть не знати коли, почуєте свій власний голос, який тро хи здушений між сотнями молодих голосів, що при вогнищі співатимуть разом із старшими44 про волю, що при йде КОЛИСЬ ...44 І якщо ви сидітимете тоді КОЛО ЯКО ГОСЬ малого новака, чи може вже старшої юначки, з якими ви не завжди в хаті можете знайти спільну мову — тоді, власне тоді, ви почуєте, як рука вашої дитини стисне вашу руку, як кров ваша вдарить одним ритмом, і як те, що часом загублюється у провал лях чужих камяних „давнтавнів44 по вернеться до вас знову. 1 ви знаєте, що ви, як довго вас ще носитимуть струджені ноги, за словами пластової пісні йтимете разом із вашою дити ною — „Воскресній зорі назустріч44. Рута Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
