Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— С Ф У Ж О --------------- Світова Федерація Українських Жіночих Організацій Восьмий рік видання Число девяте Голос наших сестер В останньому часі заіснувала в житті української еміграції важлива подія. З-п оза залізної заслони дійш ов д о нас голос українських лю дей і то части ни, іцо стоїть у передовій лаві боротьби. Чітко й виразно про^ лунали домагання українських політвязнів до вільного світу. Д ля українського жіноцтва на еміграції це звернення о с о б ливо важливе. Один бо з тих листів написали вязні-жінки. Том у зміст і напрям листа п ро мовляє д о нас у перш у чергу і його мусимо тут розглянути. Лист ЖІНОК-ВЯЗНІВ уж е п оя вився у нашій і чужій пресі, і є загально відомий. Знаємо, що складається з двох частин. У перш ій жінки-вязні повідом ля ють нас про те, щ о больш еви- ки пильно слідкують за потяг - неннями української еміграції і представляють її політв'язням у найбільш некорисному світлі. У другій частині авторки листа подаю ть короткий перебіг ж ит тя і змагань політвязнів. Чи сленними повстаннями вяізні здобул и певні полегш і. Але в основному тюремний режим не змінився і голосно реклямована амнестія українських політвяз нів н е торкається. Та тепер приходим о д о ви сновку листа. Звертаючись до укр аїнс ьк ої е м і гр ац ії, ж'і нки - вязні накреслюють їй програму діяння. У кількох реченнях п о дають оте високе призначення, що його ми повинні- сповнити: „Ми твердо віримо, що збагачені до свідом минулого, Ви з честю виконає те завдання, які, звичайно народ по кладає на свою політичну еміграцію; що еміграційні роки не будуть для Вас „пропащим часом44, що Ви проживете їх якнайбільш доцільно й повернетесь на Україну з нерозтраченими нада ремне життєвими силами, із знанням усіх досягнень передової європей ської та світової думки, які можуть принести користь нашому народові44. Цими словами вони не тільки вказують нам нашу ролю. Але й підносять її д о певної висоти, надають їй значення великої мі сії, На їх дум.ку, у будуванні на ш ого майбутнього м аєм о спов нити .важливе завдання, яким вони дорож ать і якого вико нання .від нас сподіваються. З материнським інстинктом ж ін ки вони знайшли тон, щ о лу- чить і будує, кріпить і зєднує. Вони промовили д о сумління у- країнської еміграції. І на те мають .повне право. З діл ового тону листа, з його чіт ко висказаних дум ок, з твердо го наставлення бє свідомість великої внутрішньої сили.. В ід чуваєте, що цей гурт жінок тівердо спаяний -одним призна ченням. За ним лежить важкий життєвий шлях — роки н еб ез пеки, знущання тюрми і час си бірської каторги. Проте це не заломало їх. Велика ідея ви звольної боротьби веде їх даль ше. В імя її вони перебороли страх за життя й іншими очима дивляться на світ. їх гарт і сп о кій «не має багато рівного собі в історії людських змагань. Скромно й гідно вони зазначу- ють своє становищ е наприкінці листа: „Ми завжди цінимо імя українського політвязня і в загальному зуміли зєд- нати собі прихильність та признання політвязнів інших національностей". Оцим достойним відзначен ням їх ролі, скромним відмічен ням свого усіпіху, жінки-вязні закінчують своє звернення до нас. Цей голос української жінки пролунав тепер у вільному сві ті. Він увійш ов на сторінки пре си, він займе місце у політич них звітах, він свідчитиме про нас у дискусіях дипломатів. Лист українських ж інок-вязнів став черговим виявом змагань українського народу. В нашій історії вже нераз ж і ноцтво виводило українське імя у західн ій світ. Сміливий крок наших стрілкинь п ід час І. сві тової війни знайш ов відгук у різних публікаціях того часу. Смерть Ольги Басараб зверну ла увагу західнього світу на польський гніт у Галичині. Недавно тому постать ф ран цузької медсестри, щ о д о б р о вільно погодилась Ділити долю полонених в обляганому Д ієн- бієнфу^ сколихнула цілий світ, її геройство знайш ло признан ня і пошану. А жінки-вязні із спецтаборів М ордовії осягнули багато більш е. У гуртовій д ії вони зм обілізували д о б о р о т ь би слабш их і менш рішучих, ви- працювавши собі напрямні і в найтрудніш их ж иттєвих умови- нах ідуть далі своїм шляхом. За ^ними й перед ними роки ге ройської ^ жертвенности, п ро глибину й силу якої можна тільки здогадуватись. М ожливо, що західній світ цього зразу не зрозум іє. В п о ставі наших жінок-вяізніїв немає блискучих ефектів, а в їх голосі є тверда простота лю дей ріш е них на все. Окрім того є багато чинників у вільному світі, щ о старатимуться притемнити їх велич. Ц ьому не м ож ем о дивуватись. Тут власне починається наше завід ашга, одне з тик, яке вони наїкреслили нам у своєм у листі. Змалювати їх життя-буття, вка зати на їх змагання, знайти п о слух для їхніх домагань — ось
Page load link
Go to Top