Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Лист до пташки Лесик С И Д И Т Ь -При С Т О Л І ’І з великою увагою креслить на картці іпатіеру всілякі закарлюч. ки: хвостики, вужики, хрестики тощо. — Що ти робиш? — допиту ється -йо-го сестричка, мала ку черява Лідочка. — Пишу листа — До кого? — До ’пташки. — Лист до пташки!? О, це щось дуже цікаве! Лідочка при- сіда'ється до братчика і просить розповісти про цю .пташку. Де вона — тут, у парку, чи там, над Круглим озерам, де Лесик -про водив вакації? — Як я ‘був з матусею в „Ко сові" над Круглим озером, то я там мав знайому пташку. її гні здо було на кріслатім дубі і пір ост а нашого вікна. Що райку пташка сідала на найнижчій га лузці, дивилася в вікно і щебе тала. — Це вона так тебе вітала на ,добрий ранок", — пояснює догадлива Лідочка. — І матуся те саме говори ли, — продовжує Лесик. — Ко ли їв сніданок, -пташка при літа- оборон у. І б о р о в и к чемно ВКЛО НИВСЯ' м ухом орові. — Дяікуєм іваїм, пане мухомо ре! Почулося зі всіх сторін, але знов усі .притихли. На іцей раз уже не лісові мешканці загомо ніли. Це прибігли діти з козу беньками та почали швидко збирати гриби. Хоч і не дуже хотілось гриб кам покидати рідну галявину й дідуся-дуба, але вони знали, що пізно чи рано, а вони мусять покинути ліс. Потихеньки ше потіли, прощалися один із дру гим та їх мови не чули й не ро зуміли діти. Весело наповню вали свої ікозубеньки, співали, жартували. Хутко спорожніла галявина. Діти побігли в ліс шукати ще другого- грибного місця. Залишився тільки на сто рожі мухомор. Його ніхто не зі рвав, але він не журився. Знав, що теж приносить другим ко ристь, а це дуже 'приємно, ро бити другим добро. Ніна Наркевич ла на східці ґанку і з смаком дзьобала кришини хліба, які я їй кидав. Матуся порадили, щоб я давав пташці їсти з ру ки. Одного ранку я сів на схід цях і -простягнув руку з куснем білого хліба. Пташка злетіла на дашок ганку, потім на поруччя сходів, щось думала, крутила голівкою, приглядалася,, а на решті обережно підійшла і ви хопила дзьобиком хліб з моїх пальців. — 'Брава, розумна .пташка! — плескала в долоні Лідочка, мов Пташка злетіла на поруччя сходів, щось думала, крутила голівкою, при глядалася, а нарешті обережно піді йшла і вихопила дзьобиком хліб із моїх пальців. справді бачила живу пташку, що брала хліб з Лесикових рук. — Одного разу в мене на ра мені повзла велика гусениця. Добре,, що я* її не бачив, бо страх не люблю гусениць. Де не взялася моя знайома пташка, підлетіла до мене, схопила гу сеницю, сіла на стежині і з сма ком її проковтнула. Вона вже мене не боялася! Лідочка аж зітхнула від за здрощів. — Жалко мені було з нею розставатися! — додав сумо вито хлопчик. — Але я обіцяв, що напишу до неї листа. І ось, лист готовий! — Що ж ти їй написав? Прочитай мені! — -просила дів чинка. — Моя люба пташко! — ви думує з голови Лесик, мов би справді читав письмо. — Я вже дома, але про тебе не забув. Тут діти вже ходять до школи. Ти десь певно також записала своїх пташенят до лісової шко ли. В нас у парку вже жовкне листя. Думаю, що в „Косові14 також осінь. Чи цвіркуни вже повкладалися спати на зиму? Добре забезпеч своє мешкання, щоб не померзли твої діточки! До побачення за рік у „Косові". Твій друг Лесик.“ — Гарно! — хвалить Лідочка й додає: — Прошу тебе, допи ши: „Тебе вітає моя сестра Лі- да, що має чотири роки." Лесик радо дописує кілька нових закарлючок. Але в Лі- дочки якась невесела думка на висла хмаринкою на чолі. — Лесику, а чи поштар зна тиме, котрій пташці дати ли ста? — Не турбуйся! — сміється Лесик. — Це я вже обміркував з ланом директором дитячої о- селі. Листа пішлю на адресу па на директора. Він його розпе чатає і покладе на сходах у „Косові". На листа насипле кри- шинок. Пташка прилетить їсти кришини і... прочитає мого ли ста. Що, добре придумано? — Чудово! — заливається Лі дочка срібним сміхом. — Ну, о- дягайся, братику, попросимо матусі, щоб дозволила нам ра зом занести листа до поштової скриньки за рогом вулиці, біля автобусової зупинки. Роляник Дитячі пєски на св. Миколая: ЗОЛОТА КНИГА ХТО НЕ ВІРИТЬ В МИКОЛАЯ ЧОРТИКА ВТІШАЄ Ціна пєски 15 ц. можна замовляти в Централі СУА.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
