Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Лист до пташки Лесик С И Д И Т Ь -При С Т О Л І ’І з великою увагою креслить на картці іпатіеру всілякі закарлюч. ки: хвостики, вужики, хрестики тощо. — Що ти робиш? — допиту ється -йо-го сестричка, мала ку черява Лідочка. — Пишу листа — До кого? — До ’пташки. — Лист до пташки!? О, це щось дуже цікаве! Лідочка при- сіда'ється до братчика і просить розповісти про цю .пташку. Де вона — тут, у парку, чи там, над Круглим озерам, де Лесик -про водив вакації? — Як я ‘був з матусею в „Ко сові" над Круглим озером, то я там мав знайому пташку. її гні здо було на кріслатім дубі і пір ост а нашого вікна. Що райку пташка сідала на найнижчій га лузці, дивилася в вікно і щебе тала. — Це вона так тебе вітала на ,добрий ранок", — пояснює догадлива Лідочка. — І матуся те саме говори ли, — продовжує Лесик. — Ко ли їв сніданок, -пташка при літа- оборон у. І б о р о в и к чемно ВКЛО НИВСЯ' м ухом орові. — Дяікуєм іваїм, пане мухомо ре! Почулося зі всіх сторін, але знов усі .притихли. На іцей раз уже не лісові мешканці загомо ніли. Це прибігли діти з козу беньками та почали швидко збирати гриби. Хоч і не дуже хотілось гриб кам покидати рідну галявину й дідуся-дуба, але вони знали, що пізно чи рано, а вони мусять покинути ліс. Потихеньки ше потіли, прощалися один із дру гим та їх мови не чули й не ро зуміли діти. Весело наповню вали свої ікозубеньки, співали, жартували. Хутко спорожніла галявина. Діти побігли в ліс шукати ще другого- грибного місця. Залишився тільки на сто рожі мухомор. Його ніхто не зі рвав, але він не журився. Знав, що теж приносить другим ко ристь, а це дуже 'приємно, ро бити другим добро. Ніна Наркевич ла на східці ґанку і з смаком дзьобала кришини хліба, які я їй кидав. Матуся порадили, щоб я давав пташці їсти з ру ки. Одного ранку я сів на схід цях і -простягнув руку з куснем білого хліба. Пташка злетіла на дашок ганку, потім на поруччя сходів, щось думала, крутила голівкою, приглядалася,, а на решті обережно підійшла і ви хопила дзьобиком хліб з моїх пальців. — 'Брава, розумна .пташка! — плескала в долоні Лідочка, мов Пташка злетіла на поруччя сходів, щось думала, крутила голівкою, при глядалася, а нарешті обережно піді йшла і вихопила дзьобиком хліб із моїх пальців. справді бачила живу пташку, що брала хліб з Лесикових рук. — Одного разу в мене на ра мені повзла велика гусениця. Добре,, що я* її не бачив, бо страх не люблю гусениць. Де не взялася моя знайома пташка, підлетіла до мене, схопила гу сеницю, сіла на стежині і з сма ком її проковтнула. Вона вже мене не боялася! Лідочка аж зітхнула від за здрощів. — Жалко мені було з нею розставатися! — додав сумо вито хлопчик. — Але я обіцяв, що напишу до неї листа. І ось, лист готовий! — Що ж ти їй написав? Прочитай мені! — -просила дів чинка. — Моя люба пташко! — ви думує з голови Лесик, мов би справді читав письмо. — Я вже дома, але про тебе не забув. Тут діти вже ходять до школи. Ти десь певно також записала своїх пташенят до лісової шко ли. В нас у парку вже жовкне листя. Думаю, що в „Косові14 також осінь. Чи цвіркуни вже повкладалися спати на зиму? Добре забезпеч своє мешкання, щоб не померзли твої діточки! До побачення за рік у „Косові". Твій друг Лесик.“ — Гарно! — хвалить Лідочка й додає: — Прошу тебе, допи ши: „Тебе вітає моя сестра Лі- да, що має чотири роки." Лесик радо дописує кілька нових закарлючок. Але в Лі- дочки якась невесела думка на висла хмаринкою на чолі. — Лесику, а чи поштар зна тиме, котрій пташці дати ли ста? — Не турбуйся! — сміється Лесик. — Це я вже обміркував з ланом директором дитячої о- селі. Листа пішлю на адресу па на директора. Він його розпе чатає і покладе на сходах у „Косові". На листа насипле кри- шинок. Пташка прилетить їсти кришини і... прочитає мого ли ста. Що, добре придумано? — Чудово! — заливається Лі дочка срібним сміхом. — Ну, о- дягайся, братику, попросимо матусі, щоб дозволила нам ра зом занести листа до поштової скриньки за рогом вулиці, біля автобусової зупинки. Роляник Дитячі пєски на св. Миколая: ЗОЛОТА КНИГА ХТО НЕ ВІРИТЬ В МИКОЛАЯ ЧОРТИКА ВТІШАЄ Ціна пєски 15 ц. можна замовляти в Централі СУА.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
