Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
вів спокійно батько. „Він тіль ки повідомив мене про ваш прихід і вибіг із хати” „А ето кто?” — 'показуючи пальцем на .священик ов о г о зятя, за п итав один із- них. „Це мій З'Я'ТЬ” — каже батько. Не повірили. Тоді батько запропонував запитати в сільських дітей, що їх .набігло вже повіне ПОДВІря. Повели свя- щеникового зятя іна двір і за питали у дітей: „Ето економ?” Діти захитали головами, що вони топо «пана не знають. Він таки рідко бував в нашому -селі, то й куди було їм .знати його. Тай тепер, сполотнівши зі -стра ху, вііїн уже жалів, що приїхав з Камянця-Подільського до те стя по харчі. Це був чоловік •старішої сестри. Привели пере- ляканого іназад до хати і зая вили, що робитимуть обшук. Загрозили, що як найдуть зброю, то всіх перестріляють тут на місці. Уся ця банда кинулася, хто куди -і до чого. Перевертали все, що було1 в хаті: -софу, ко моди, буфет, шафи з книїжка- ми. Сестри, яких було тоді вдо ма три, слідкували за більшо виками. У хаті почалась вели ка метушня. Тісто, яіке мама розчинила уранці на паски, при ходи ло-ся уготувати, щоб не вилізло з діжі. Усі з- переляка ними очима слідкували з(а біль шовиками, ходячи за кожним і пильнуючи, що вони роблять. Один червоногвардієць нагнув ся був до буфету, а в нього із- за пазухи випав срібний опо- лоніник. Украв десь в ідіому міс ці. Він ШВИДКО В’ХОїПИВ його і знову запхав з-а пазуху. Коли червонотаардійіці пере трушували речі, начальник за йшов до вітальні, за ним пі шов і батько. Побачивши на стіні портрет проф. М. Грушев- ського, зауважив: „Что ето- ви етово контрреволюціонера дер жіте у себія?” — „Хіба ж де контрреволюціонер, це голова нашого уряду”, — відповів батько, — „а до того ж ще ве ликий наш учений, історик” „Какой он історик, я не знаю, а что он контрреволюціонер, то ето- я знаю х-арашо, он нрі- ґласіл нєм'цев в Україну, он ор ганізовані Центральную Раду, з которой собралась сама буржу азія, ПОМІ 0 ЩІКІ і генерали” Батько намагався доївести йо му, що в Центральній Раді по міщиків немає. Та дарма. На пханого комуністичною пропа гандою більшовицького коман дира, годі було переконати. Кр и ти ку ю ч и п о ст ан ови Це-н - тральної Ради, він вихваляв більш о ви цьік і гасла. Цитував Маркса, Леніна, Троцького, го ворив про революцію і дикта туру пролетаріяіту. Говорив, що тільки більшовики поведуть у- сіх до щасливого майбутньо го життя. Батько доводив -своє. Як простолінійна і відверта лю дина, батько намагався переко нати більшовика, що більшо вицька політика не вірна, що вони програють, і загублять революцію. Треба тут зауважити, що батько таки дуже цікавився по літикою, активно брав участь в укр аїнс ьк ому відродж енні та розбудові українського життя. Він напр., читав курс укра їнської мови на учительських курсах в Проскурові, передпла чував всі українські видання то го ч'асу. А найголовніше, що ще до приходу більшовиків, він у церкві відверто вів проти них пропаганду. Наприклад, ви- сміваючи вживання слова „то вариш”, він завжди називав б і л ь ш ов и к.ів „ т о в ар иною ” М'а - буть ніколи не припускав, що к о лись п р ийідеться ди скутува - ти з такою „тоївариною” Полеміка т оч и л ас я дос ить довго. Начальник не цікавився, що роблять його вояки; оче видно, ЩО' це у них було си стемою і дозволялося грабув'а- ти, бо тим трималась більшо вицька армія. Розмовляючи з батьком, він вдаївав, що нічого не бачить, але був дуже здиво ваний, що ось тут такий від вертий священик дозволяє собі говорити такі речі, яких він не чув від інших. З розмови ВИД НО було, що то був один з т. зів. на початку революції, „ідей них, російських комуністів” У кімнаті, де воїни розмовляли, знаходилася1 велика бібліотека, де були не лише російські кля- сики, а і все, що виходило дру ком в українській мові. Тут бу ли комплекти „Київської Ста рини”, „ Літ ер ату рн о- На ук о в о - го Вісника”, „Української Ха ти” і інші. Були всі видання красного письменства, що ви ходили друком не лише на При дніпрянській Україні, а й у Га личині і навіть в Америці. Бать ко демонстрував комуністові ці видання, доводив про велич у- країнської культури, а також, що більшовизм чужий україн ському народові, не М'а є у нас грунту, а тому, рано чи пізно, він в Укр-аїні мусить щезнути. На твердження комуніста., що Росія дала Україні культуру, батько відповів, що російська культур'а позначилася тільки] тим, що замість наших свиток і брилів росіяни принесли під жаки і кашкети. Шкіл, лікарень, лікарів не «було і немає. Що вес ни і осеїни, пошесті косяіть лю дей, а р'ятунку жодного. „Ви собі в своїй Московщині, каже батько, робіть, що хочете, -а в Україні ми самі лад наведемо, тільки ви нам не заіваджайте” Більшовик засміявся і гордови то промовив: „Росію ми дєліть не будем, і вєздє навєдьом по рядок”. Так вони сперечались і ко-жний стояв на своєму. Увійшла сестра з дитиною на руках і почала просити батька негайно дати ключі від пись мового стола, бо армійці вима гають відчинити шуфляди. Батько заметушився, ніби шу каючи ключів по кишенях, і да лі провадив розмову. Він зга дав, що ключів не можна дати, бо тоді прийде кінець усім. Тим часом сестра глянула що той самий армієць, що стояв бі ля батькового стола, вже пора ється біля куфра, і вона побіг ла подивитися, що він буде звідтіля тягнути. Порившись у куфрі, і не знайшовши нічого цікавого для себе, він знову по- вернувся до батькового пись мового стола, в якому три шу фляди були відкриті, і з них у- же забрали гроші, а папери по розкидали по підлозі, та дві шуфляди ще були замкнені. Більшовик підняв шаблю і закричав: “Аткривай, а то бу ду рубіть” Сестра знову побіг ла до батька вимагати ключі, (Продовження на стор. 8) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
