Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Страсний Четвер (Закінчення зі crop. 6) думаючи, що він так захопився розмовою, що не розуміє, чого від нього хочуть. Коли вона вдруге сказала, що порубають стіл, якщо він не дасть ключів, батько, не дивлячись на дочку, всу-ває одну руку в кишеню, але назад її не витягає. Тим часом більшовик, що дуже цікавився замкненими шуфлядами, поба чив під батьковим ліжком ва лізу і поліз за нею. Маленька Женця, що сиділа на руках у сестри, почала плакати. Сестра, не дочекавшись ключів, побіг ла з дитиною до кухні, щоб там її заспокоїти. Армієць, пе реглянувши все, що було у ва лізі, зноіву 'повернувся до сто ла, біля якого зібралося їх кіль кох. Вони термосили шуфляди, але ті не піддавались. Побачив ши це, наймолодша сестра На- дя побігла до вітальні, щоб у- зяти в батька ключі, і в цей час, чудом справа повернулася на добре. Командир гукнув до чер- воногвардійців, що стояли біля стола, обшукати горище. Мама ходила з кімнати до кімнати і з сумом дивилася на все, що робиться в хаті. їй не зрозуміло було, чому батько не дає ключів від стола. Вона до бре знала, що грошей там не має. Гроші були в іншій шу- фляді і їх уже забрали. Та роз мірковувати над цим не було часу, бо армійці уже вимагали відчинити горище. Мама, від микаючи горище, сказала, що там є офіцерські речі. Почув ши це, червоногвардійці, при тьмом кинули-ся на горище, там було десять валіз, що залиши ли офіцери царської армії, по- кидаючи фронт разом з салда- тами, коли настала революція. Дотягнувшись якось до нашого села, деякі з них зайшли до нас і попросили перетримати їхні приватні речі, до кращих часів. Більшовики не слухали мами них пояснень, як ці речі потра пили сюди. Відчуваючи пожи ву, вони, один поіперед одного поспішали на горище. Умить всі замки були скручені і валі зи розкриті. У валізах усе нові речі: — чоловічі вбрання, чобо ти, черевики, матерія на костю ми, светри і багато чого іншо го. Більшовики скидали свою одежу і одягали на себе нові френчі і взуття. А чого не мог ли на 'себе натягнути, запихали за пазуху. За тими валізами, під стрі хою лежали приховані' дві вій ськові рушниці. Впустивши більшовиків на горище, мама, не пішла за ними, а вернулася до їдальні, де ми зібралися в о- чікуванні чогось страшного. Мама увійшла бліда, сірі очі ще глибше запалися, вона об вела нас всіх очима і зупинила ся серед хати. Оля сиділа, при туливши до себе дитину, з ши роко відкритими очима, повни ми жаху. Чоловік найстаршої сестри, -нервово ходив -по хаті, тримаючи «перед -собою міцно стулені руки і переляканими о- чима бігав іпо присутніх. Всі ми прислухалися до того, що діється на торищі, але крім ту потіння ніг, нічого не було чу ти. З кухні показалась голова нашого робітника Вікентія, він кивком покликав «маму і запро понував винести щонебудь з хати, поки більшовики на го рищі. Мама нічого не сказала, а тільки махнула рукою; цей рух говорив, що вже пізно. За кілька хвилин у дверях із ві тальні, показався командир. Він глянув на нас, і повернувшись з-нову до бать-ка, з перехвалкою процитував: “Єслі ми уйдьом, то так хлоіпнєм двєрью, что вся Евро'па содрогньотса” Це були слова відомого провідника більшовицької революції, як погроза західному світові. По цих -словах, командир вийшов до кухні і подав команду своїм армійцям “на коні” Більшовики затупали чобіть ми по драбині, збігаючи з го рища, з награбованим речами до сіней. Ми кинулися до ві тальні, де батько сидів з при гаслими очима. Від хвилюван ня обличчя його стало черво- но-фіялковим, Він дивився на нас пригніченим поглядом. На мамине запитання він не відпо відав. Вбігла робітниця і ска зала, що червоногвардійці сіли на коні і поїхали з двору, Всі ми перехристилися, а мама про казала “Слава Богу” Не вірилося, що лихо обми нуло нашу хату. Мама підійшла до батька, взяла у нього з ки шені ключі від письмового сто ла,.! пішла відмикати ті дві шу фляди, що до них так кортіло дібратися більшовикам. Відчи нивши їх, вона мало не зомліла — в одній шуфляді були патро ни до рушниць, а в другій ре вольвери з набоями. Це бать ко назбирав у саду, після того, як їх покидало військо, тікаю чи з фронту. Тай чохму було не збирати, це ж знадобиться на шому війську — так думав батько. Дві рушниці віддав був мамі заховати на горище, і не сказав, що саме заховав у себе в шуфлядах. Коли більшовики від'їхали батько відійшов з свого при голомшеного стану, сказав Ві- кентію забрати всю зброю в рядно і віднести в сад і там приховати. Мама з робітницею пішли пекти паски, а ми взяли ся впорядковувати кімнати. Пі сля страшного погрому в хаті запанувала тиша/ Всі мовчки, працювали, тільки час від часу зітхали. Батько одягнувся і пішов до> церкви. Ми також скоро пішли, на Страсті Господні. Перебування більшовиків на ГІроскурівщині 'в 1918 році три вало недовго, бо за кілька мі сяців Укр. Армія відігнала їх аж за Дніпро. Тільки через рік, коли знеможена Українська Армія відійшла за Збруч, біль шовики знову появилися в на шому селі, на Проскурівщині, і за цим разом вони остаточно розгромили наше господар ство. Євгенія Розгін Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
