Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Христос в Україні Коли замучений Христос тре тього дня воскрес із мертвих та вийшов з гробниці, — сто рожа римська спала. Скатова ний, обезкровлений, він подав ся на пригорбок, щоби спо чити. Була ще ніч, але далеко на сході небо прояснювалося ві щим проблиском дня. Христос зупинився на Ш'ПИЛЮ гори і ди вився в даль. Перед ним чорнів понурими звалами камінних бу дівель зловіщий Єрусалим. Ле жала роздолом ціла його бать ківщина, — країна, що зрадила його, свого пророка, не визна ла, висміяла, скатувала і роз- пяла. Дивився на неї з глибоким сумом та печаллю. На устах йо го блукав прощаючий усміх, а з очей котилися тихі, скорботні сльози. — Годі бути пророком у сво їй батьківщині, •— промовив про себе. Далеко десь, на другім краю землі, був Рим, — центр і сто лиця безмежної імперії, •— ці лого тодішнього світу. Там, в імя його правди, яку повістив свому невдячному народові, вмирали люди катовані й му чені, як і він, але не відреклися його, його великої науки все людського братерства й любо- ви Туди мусів іти, бути з тими, що любили його і чекали. Ісус зійшов поволі з гори й подався на захід. Обійшов мо ре і попростав далі через си- рійську пустиню, гори армен- ські, землями світової імперії. Але до Риму було ще далеко. Ішов змучений, ЗНЄМ0ІЦІЛИЙ, з обсохлими ранами, живля чись усім, чим убога й скупа земля цих країн, могла його пригостити. Аж одного дня вступив у кра їну, що нагадала йому „обіцяну землю“ його предків, легендар ну землю Ханаан. Розгорнулись перед ним безмежні, зелено- хвилясті лани. Овіяв пах цвіту чих яблунь та вишень, а пока лічені, спечені камінням та пі сками пустинь ноги його сту пили на мякий, теплий, тонкий чорнозем. Над ним вітало небо прозоре та блакитне: зливало на його сколоті тернами скроні життєтворне тепло і спокій. І враз пройняла Ісусове серце дивна, безжурна радість, як ще тоді, коли немовлятком грався на руках своєї матері. Ван сів на межі і, -вперше у житті, за співав. І Досі не співав ніколи, бо й ніхто не співав у його країні, а спів фарисеїв у божницях нага дував йому завжди виття шака лів. Тут, у тій країні, під цим небом і сонцем, співало все: земля, зело, простір і птиці. Співали десь на полях і по гаях люди, яких він ще не бачив, але йшов до них. І Христо-с співав пісню великої радости: пісню свого воскресу; гимн буттю і безсмертю; хвалу Божій величі світа і разом псалом великої туги. І дивувався сам, звідки взяв ся у нього такий могутній го лос, що линув над заслуханими степами в безмежжя — ніби співав цілий хор Херувимів? А з гаїв, хуторів, з левад повибі гали люди в білих сорочках і, побачивши подорожнього, що сидить на межі, задивлений у сонце і співає так чудно-чудо во, прибігли його вітати; про сили до себе в гостину, бо саме справляли свято весняної пере моги, коли сонце стає на літ ньому прузі й перемагає ніч та зиму. Позносили йому пасок, кала чів, глечики з молоком та ме дом, варені яйця — таємний дар завязі життя. Дівчата несли наручні квіття, всілякого зиіля; стелили йому під ноги, і^ггча- ли скроні. Молодиці припро шували їсти й пити. Ніхто ще ніде не -вітав його досі такою радістю і щедро тою. То ж зраділий, розчулений пригортав їх до себе, цілував, гладив по обличчях. Ломав па ску пшеничну, обділяв усіх, щоб усі споживали з ним ра зом. Брав білі яйця й роздавав їх людям, а люди здивовано ба чили на них дивні, червоні кві ти, повідбивані з його долонь, а побачивши на руках його ра ни, обмили їх, прикладали ці лющого зілля й повели його у святий гай, посадили на муріж- нику й співали йому гаївок та веснянок. Жінки показували одні одним ті писанки чудові й самі почали писати їх краска ми з кори та листків вишневих. Сцілений, осяйний Христос довго мандрував Україною. Пе реходив з оселі в оселю, з го стини в гостину. Сідав на ме жах, балакаючи з людьми. По магав їм ралити землю, засіва ти ниви. Кидав жмені пшениці та жита, а з них виростали див ні врожаї. І не знав сам Хри стос, що засіяв їх правдою і кровю, скорботою і мукою своєю. Галина Журба
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
