Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ластівочка Дорогі діточки! Хочу розка зати вам не .казочку, а дійсну правду з життя ластівок. Ви мабуть не всі цих пташок ба чили. Вони маленькі й дуже чорненькі, а під шийкою й іна грудях мають червоняве піряч- ко, а на .животі біленьке. Хво стик довгий і розділений як вилка. Живляться всякого роду мушками й .комахами. Приліта ють на Україну на весні, а во сени відлітають назад у теплі краї. Ластівки ліплять свої гніз дечка під -стріхою хати чи там стайні або стодоли. Одного ра зу, а було це на весні, увечері залетіли дві ластівки до нас у спальню. Сіли собі на картину, що висіла на стіні і почали роз глядатися по хаті, защебетали й вилетіли знову на двір. Неза баром милі -гості вернулись на зад до кімнати, сіли на те саме місце і більше не вилітали. Пе реночували разом із нами. Ко ли ми рано -пробудились, ла стівок уже не було. Удосвіта, як тільки сонечко почало схо дити, пташки вилетіли через відчинене вікно надвір і 'полеті ли кудись далеко. Ми думали, іцО' вони вже не вернуться1 до нас. Однак вони прилетіли і в своїх дзьобиках тримали боло то. У кутику на стіні, близької стелі, вони почали ліпити гніз дечко. Яка втіха, яка радість! Цеж ■не щобудь, а ластівки почали лі'пити ігніздо в нашій опальні, щоб жити, разом із нами! А як гарно вони те гніздечко ліпили! Справжні майстри-будівничі! 'Вишукували десь -якусь калюжу і там місили дзюбочком глину з водою, набирали дзьобиком того болота і ліпили з нього гніздо. Та вони знали, що з -са мого болота гніздо поломить ся. Тому вони приносили в дзьобиках стебла сіна і втиска ли його в мокру глину кругом гніздечка. Таке гніздо було міцне і ластівки жили в ньому нераз і кілька літ. Оттак наші ластівочки пра цювали невтомно над гніздом від рана до вечора. За два-три Дні гніздечко було готове, ви стелене в середині сіном і мл- ким пірячком-пухом. З утіхи щебетали вони цілими днями. Бувало, раннім ранком, коли ми ще спимо, посідають вони на відчинене вікно або двері і щебечуть, щебечуть. Справж ній концерт! Незабаром самичка .знесла* в гніздечку 5 маленьких, білень ких, крапчастих язчок. Зараз же вона стала їх вигрівати, а с а м ч ик - ла-с ті вк а н е д а л е ко неї щебетав їй свої -пісні. Коли са- м ичк а - л а ст ів о чк а вилітала на - Двір, щоб зловити собі якусь мушку, то с а м’ч и'к - л а стіво ч к а зразу же сідав на яєчка, щоб вони не 'прохололи. За кілька тижінів вивелись із» тих яєчок малесенькі, майже го лі ласті- венята. Які милі! Старі ласті вочки почали їх невпинно году вати малень'кими мушками. Мо лоді роззявляли свої широкі, з великими жовтими заїдами дзьобики, а батьки впихали їм своїм дзьобиком їжу глибоко в ротик. Годували по черзі КОЖНОГО. .А були між ними ду же ненажерливі, їстовиті. Вони відтручували своїх сестричок ь боатчиків на бік, щоб 'якнай більше дістати, але ‘батьки бу ли дуіже ‘справедливі. Ненаже рам давали стільки, скільки їм' ■належалось, а потім переска кували їх і давали тим, що си діли дальше в гніздечку. Ластівочки люблять чистоту і ніколи не занечистять свого гніздечка. Старі ластівочки по виносили своїми дзьобиками всю шкаралупку З; яєчок, щеб маленьким було мяко в гніз дечку сидіти й спати. До гніздечка не можна було наблизитись у тому часі. .Старі, кричали, літали понад толо вою, ба, навіть били крильцями по голові. Чужа ластівка не смі ла залетіти в хату. Згодом мо лоді виросли, вбралися в іпіряч- КО’ і почали вправляти свої крильця до лету. Спершу ніж ками трималися гніздечка і ма хали крильцями, немов літали. Потім нараз, підлетять у гору і знову сядуть у гніздечко. Ста рі ластівки приглядалися цьо му і коли побачили, що крил-ь- ия в молодих уже досить силь ні, стали виводити їх і дальше. І не думайте, діточки, що від разу вилетіли з малими надвір! Ні! Так як маленька дитина ставить пепші кроки під опі кою матері або батькам/так і малі ластіївята. Ось ,як воно' було: На краю гніздечка, коло ма лих, сиділа стара ластівка. Не далеко гніздечка висіла на сті ні картина. Ластівка злетіла з гніздечка на картину, а з неї ■кззад на гніздо — і так літала кілька разів то сюди, то туди. Малі почали і собі літапги за мамою. П о ті м ласт івк а - м а м а злетіла на іншу картину, .а мо лоді ластівочки за нею. І так відлітали все далі. Вкінці бать ки повели дітей на підвіконня, посиділи трохи і вилетіли ЗІ ни ми в сад на дерево. Якого кри-' ку наробили всі разом! Ста:оі; ■іц еб е т а л и, малі ц ь в ір ін-ьк а л и, махали крильцями, зсувалися з. гілок і ледь-ледь що не падали на землю. Старі ластівки »як на- віжеіні літали довкола їх і сте регли, щоб їм не сталося чо гось злого. Перед вечером, ко ли іще сонечко було досить ви соко, батьки почали заводити: молодих назад v гніздечко. І то не всіх разом! Брали по одно му. Летіли з ним у гніздечко, потім вертались по друге. Як дуже тішились молоді ластівя- та, що повернулись назад у гніздечко! Щебетали, щупали пір'ячко, а потім батьки наго дували їх ’ молоді полягали спати. Батьки вилетіли знов- на двір і літали ще довго по по лях. Коли смерклося, вернули -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
