Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Страсний Четвер (Перша зустріч) Була .весна 1919 року. Ми жи ли тоді1 в с. Немиринцях на По діллі, де на парафії -священи ком був мій -батько -о. Тимофій Туркало. Був страсний, чи як кажуть на Поділлі, Живниїй Че твер. Люди -готувались до Ве ликодню. Жінки білили хати, пекли баби і паски, а чоловіки поралиш то на городах, то на по двір і. ■Надворі пахло весною. На гр'Ждкаїх зеленіла цибулія, ча сник і ранні- квіти. Кожний про вадив свою роботу. Багатьох турбувала думка, що вже б л изьк о б о л ьш е в ик и. У к р а ї-н - ське .військо відійшло на захід, а завойовників іще не видно було. Що воіно за більшовики, ніхто ще не знав, бо не бачив їх у селі, .а чули за них багато, здебільшого поганого. Село Немиринці, роїзкинуло- ся1 на горбах довгою смугою. По 'Середині великий став, по один йото бік на терасовому Із конкурсу української писанки, пе реведеного Союзом Українок Америки в 1952 p.: Гуцульська писанка Марії Кравчук із Дітройту дістала третю нагороду. Тло темно-вишневе, розвід жовтий, помі доровий і білий. схилі наша садиба з великим вишневим і- сливовим садком, та квітником перед хатою. Квітник -плекала моя старша сестра Галя. Яких тільки квітів в .неї «є було! Від провесни до пізньої осени цвіло і пахло бі ля хати. І в цей Сівіятий Четвер, сестра упорядкувала до свят свої грядки, сапала чи підгор тала ранні квіти. Біля нашої садиби, на пів нічний -схід від неї, стояла біла церква, обсаджена липами, а на північ — школа. Навкруги -са диби, як вартові на стійці, ви- сочилися тополі і ясені. У на шій хаті теж готувались до свя та. На Страсний Четвер завжди припадала найголовніша робо та — пекти баби. З того приво ду всі мали багато клопоту, але найбільше метушилася по хаті двохрічна сестрінниця Женця. Усе її цікавило: — що бабця пече, що тьотя- робить, чому дідьо не хоче розказувати каз ку. ,Дідю, ро.зкаїжіть про вовка, як вовк давав чоловікові хво ста обтертися” — приставала Женця, тупцюючи в глибоких дідових кальошах, у -які вона взулася для розваги. Вона ди вувалася, що дідьо не звертає на неї жодної уваги. А тим ча сом, на душі в діда не було спокою. Він -стояв біля вікна і дивився на греблю, що за ста вом, на -село — чи не видно-вже непроїханих гостей? По той бік ставу, за -селом, видно- було клаптик поля із зеленим житом. Це було його поле, він йо:го минулої осени посіяв, але... чи доведеться збирати це жито?.. Він був у цьому селі на пара фії, як священик, уже трид цять років, усе, що було перед його очима: і це зелене по ле, і -ставок, і кожна сільська хатина, — такі були йсслу зна ні і такі рідні, та мабуть вже недовго тут -бути, — роїлася думка. Почувся стукіт у двері. Була одинадцята година. Вбіг схви льований економ з панської са диби, тільки й промовив: „Ба- Конкурс української писанки відмітив окремо стилізовані українські^писанки Оксани Лятуринської. Ось зразок її писання: „Коники“. Тло червоне, роз від жовтий і зелений. тюшко, більшовики в селі”, — та й вибіг із хати. Пройшло кілька хвилин, і садибу оточи ли більшовицькі вершники, 0- збро'єні рушницями, револьве рами і шаблями, а через груди у кожного з них висіли куле метні стрічки з набоїями. Тоді вони ще звалися* червоно гвар дійцями. Мабуть і татари не нападали в такій кількості на беззахисну садибу. Щось із десяток тих червоноігвардійців під’їхало до- хати, позлазили з коней та й до хати. З ними був командир- комуніст, 'ЯК ВИЯВИЛОСЯ пізні ше, освічений, а найбільше на- шпиганий Марксом і Леніним. А решта з них, коли судити з того, що вони робили в хаті, то були бандити. Влетівши до хати, один з- них гукнув до батька: — „Гдє спряггал еконо ма?” Вони економа застали в пан ській садибі, але він якось їх обдурив і вибравшись непоміт но. побіг попередити нас про •пр ИХІ Д б'І Л'ЬіШО В ИІКІВ . В и дно хтось сказав більшовикам, що економ побіг у садибу свяще ника. „Я йото не ховав”, — відпо-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
