Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Марія Гриньовська 4 Лінія партії Незінайо-миїй тільки рукою махн-уїв. Це був чолоівік зі Схід- іної України, вона пізнала це пи ЙОіГО виїмоіві. — Вам відомо про вашу ро дину? — Відомо ... — Хочете до міста, чи з мі ста? — Хочу до них! До дітей і до чоловіка! — А чи ви знаєте хто я є? — Ні! — То й гаразд. Скажіть по гоничеві, хай вертається звід кіля приїхав і хай мовчить, а я вас відвезу до перших хат мі ста. Він '.повернув машину й по мчав з Софією. — Поїзд із бранцями відхо дить через дві години, себто в девятій тридцять. Через трид цять хвилин ви будете в хаті, Аиастазія Полегоиька, Марія Мальована, Мотря Старобран- ська, Тетяна Лотош. На коляду зложили: по 5 дол. Іван Наконечний, Микита Ма льований, Микола Чорний, Те- одор Забродський, по 2 дол. А- настазія Полегонька, Михайло Тимракевич, по 1 дол. Василь Мальований, Лука Годований. Микола Лотош, Іван Стаообран- ський, Анастазія Ґудзь, Катери на Левандівська, 50 центів Гор- ттина Даниловська. ФЛІНТ, миш. Дня 31. січня відбулось він чання п. Теодора Мацевка з п. Марію Поглод. Весільна забава відбулась у домі сестри і швагра молодої п-ва Музей. При гарній забаві гості не забули й про за- чішенців. Збірку перевела Анна Наконечна з Ленс;нґ, Миш. На зібрану суму 16 дол. зложились такі пожертви: По 5 дол.: Григор Поглод, I- ван Поглод, по 2 дол.: Теодор Мацевко, Григор Музей, по 1 дол.: Степан Поглод, Іван На конечний. яка ще вчора звалась вашою. Хата вже опечатана, але ви не звертайте уваги. Беріть усе, що зможете взяти на сани. Вам ніхто не заборонить, ні не пе решкодить, бо в місті нікогі сінько немає. Всі партійні при навантажуванні. Вам усе тепер вільно, бо ви, так би сказати, не підлягаєте хвилево ніякій владі. Будьте сильні та бере жіть своє здоровя. У тих умо- винах здоровя то безцінний скарб. А ще памятайте, забе ріть усі ліки, які лише маєте. Взагалі, беріть усе: білля, по- ПОДЯКА Господь Бог зіслав на мене важке терпіння, яке я, негідна й немічна, складаю на престіл Його. Та в цьому горю, що йо го судилось переживати хворій людині — я зазнала стільки співчуття й потіхи, що мені хо четься цією дорогою висказа- ти подяку за те. Членки 42 Від ділу СУА “Дочки України” та 20 Відділу ім. Олени Теліги ви казали стільки доброї волі, те плоти й сердечносте, що я не чулась самітньою. Сердечно дя кую членці Анні Лужецькій, мо лодшій дочці п. Катерини Пак і чоловікові членки Катерини Стефанів за щиру пожертву крови, що була потрібна до мо єї операції. Нехай Господь Бог винагородить їм це! Інші член ки причинились грішми до ко штів лікування, а це членка Іва Стебельська дала 25 дол., а Ан на Лужецька 10 дол., інші член ки 42 Відділу зложили 14 дол. Щиро дякую за цю пожертву, як і за квіти й подарунки, що їх принесли П. Панамаренко і А. Мищишин відвідуючи мене. А над усе дякую сердечно на шій дорогій голові, п. Олені Лотоцькій, що заопікувалась мною, як мати рідна, піддержу вала на дусі й далі наділює ме не сердечною увагою, як в усі ті роки нашої співпраці. Ірина Волянська секретарка 42 Відділу СУА лотно, килими, посуду. Не ли шайте нічого. — Хай вам Бог винагоро дить. Я була втратила всю на дію на зустріч з родиною і ду мала, що лиш чудом зможу до них дістатись. А ось ви те чудо створили. — Залиште! Ви зробили для мене багато більше, як лікар, але я вам не скажу мого прізви ща, ні кого ви лікували. Мов чіть, ради Бога, про те, що хтось вас віз машиною. Ну, а ось і місто. Я вже дальше не можу їхати. З Богом! Хай вас Господь милує. Софія висіла, перебігла кіль ка вбогих перевулків і вийшла на широку вулицю. Н&дїхав старий жид, що возив муку до пекарень і зупинив свого кони ка. Софія сіла з ним поруч. ^— Хочете додому? — і він пігнав чимшвидше коня. На подвірі у Карповичів не було нікого. Хата й будинки були опечатані. Софія, впев нившися, що коні в стайні, від чинила пивницю і низом діста лася до хати. Зараз прибігла стара няня Марця та дівчата від сусідів. Вони миттю наповнили речами і харчами всі валізки й всі куфри, що від років лежали порожні на стриху. Жінки скла ли все дбайливо на санях, при- вязали шнурами, Софія відчи нила стайню, запрягла коні та рушила з подвіря. Вона огляну лася на свою стару оселю, де з роду в рід її предки помагали всьому населенню цілої околи- иі, всміхнулася до жінок, що плакали ще більше, як на по хороні і ляснула пугою. На ву лицю почали вибігати люди, головно жінки й діти та пода вати, хто що мав і хто що міг. На відомість, що Карпович не має доволі грошей, люди кида ли їй поигорщами капбованці. Коли вона не хотіла зупиняти В поспіху КОНІ, то Х^ОСЬ ПОКЛЯР на сани біля ЇЇ ігг п о р о ж н ю / с к р и н ь к у , ш о заоаз таки на повнилась гпішми. — Вйо, вйо, коні — поганя-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
