Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Страсний Четвер (Перша зустріч) Була .весна 1919 року. Ми жи ли тоді1 в с. Немиринцях на По діллі, де на парафії -священи ком був мій -батько -о. Тимофій Туркало. Був страсний, чи як кажуть на Поділлі, Живниїй Че твер. Люди -готувались до Ве ликодню. Жінки білили хати, пекли баби і паски, а чоловіки поралиш то на городах, то на по двір і. ■Надворі пахло весною. На гр'Ждкаїх зеленіла цибулія, ча сник і ранні- квіти. Кожний про вадив свою роботу. Багатьох турбувала думка, що вже б л изьк о б о л ьш е в ик и. У к р а ї-н - ське .військо відійшло на захід, а завойовників іще не видно було. Що воіно за більшовики, ніхто ще не знав, бо не бачив їх у селі, .а чули за них багато, здебільшого поганого. Село Немиринці, роїзкинуло- ся1 на горбах довгою смугою. По 'Середині великий став, по один йото бік на терасовому Із конкурсу української писанки, пе реведеного Союзом Українок Америки в 1952 p.: Гуцульська писанка Марії Кравчук із Дітройту дістала третю нагороду. Тло темно-вишневе, розвід жовтий, помі доровий і білий. схилі наша садиба з великим вишневим і- сливовим садком, та квітником перед хатою. Квітник -плекала моя старша сестра Галя. Яких тільки квітів в .неї «є було! Від провесни до пізньої осени цвіло і пахло бі ля хати. І в цей Сівіятий Четвер, сестра упорядкувала до свят свої грядки, сапала чи підгор тала ранні квіти. Біля нашої садиби, на пів нічний -схід від неї, стояла біла церква, обсаджена липами, а на північ — школа. Навкруги -са диби, як вартові на стійці, ви- сочилися тополі і ясені. У на шій хаті теж готувались до свя та. На Страсний Четвер завжди припадала найголовніша робо та — пекти баби. З того приво ду всі мали багато клопоту, але найбільше метушилася по хаті двохрічна сестрінниця Женця. Усе її цікавило: — що бабця пече, що тьотя- робить, чому дідьо не хоче розказувати каз ку. ,Дідю, ро.зкаїжіть про вовка, як вовк давав чоловікові хво ста обтертися” — приставала Женця, тупцюючи в глибоких дідових кальошах, у -які вона взулася для розваги. Вона ди вувалася, що дідьо не звертає на неї жодної уваги. А тим ча сом, на душі в діда не було спокою. Він -стояв біля вікна і дивився на греблю, що за ста вом, на -село — чи не видно-вже непроїханих гостей? По той бік ставу, за -селом, видно- було клаптик поля із зеленим житом. Це було його поле, він йо:го минулої осени посіяв, але... чи доведеться збирати це жито?.. Він був у цьому селі на пара фії, як священик, уже трид цять років, усе, що було перед його очима: і це зелене по ле, і -ставок, і кожна сільська хатина, — такі були йсслу зна ні і такі рідні, та мабуть вже недовго тут -бути, — роїлася думка. Почувся стукіт у двері. Була одинадцята година. Вбіг схви льований економ з панської са диби, тільки й промовив: „Ба- Конкурс української писанки відмітив окремо стилізовані українські^писанки Оксани Лятуринської. Ось зразок її писання: „Коники“. Тло червоне, роз від жовтий і зелений. тюшко, більшовики в селі”, — та й вибіг із хати. Пройшло кілька хвилин, і садибу оточи ли більшовицькі вершники, 0- збро'єні рушницями, револьве рами і шаблями, а через груди у кожного з них висіли куле метні стрічки з набоїями. Тоді вони ще звалися* червоно гвар дійцями. Мабуть і татари не нападали в такій кількості на беззахисну садибу. Щось із десяток тих червоноігвардійців під’їхало до- хати, позлазили з коней та й до хати. З ними був командир- комуніст, 'ЯК ВИЯВИЛОСЯ пізні ше, освічений, а найбільше на- шпиганий Марксом і Леніним. А решта з них, коли судити з того, що вони робили в хаті, то були бандити. Влетівши до хати, один з- них гукнув до батька: — „Гдє спряггал еконо ма?” Вони економа застали в пан ській садибі, але він якось їх обдурив і вибравшись непоміт но. побіг попередити нас про •пр ИХІ Д б'І Л'ЬіШО В ИІКІВ . В и дно хтось сказав більшовикам, що економ побіг у садибу свяще ника. „Я йото не ховав”, — відпо-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
