Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ластівочка Дорогі діточки! Хочу розка зати вам не .казочку, а дійсну правду з життя ластівок. Ви мабуть не всі цих пташок ба чили. Вони маленькі й дуже чорненькі, а під шийкою й іна грудях мають червоняве піряч- ко, а на .животі біленьке. Хво стик довгий і розділений як вилка. Живляться всякого роду мушками й .комахами. Приліта ють на Україну на весні, а во сени відлітають назад у теплі краї. Ластівки ліплять свої гніз дечка під -стріхою хати чи там стайні або стодоли. Одного ра зу, а було це на весні, увечері залетіли дві ластівки до нас у спальню. Сіли собі на картину, що висіла на стіні і почали роз глядатися по хаті, защебетали й вилетіли знову на двір. Неза баром милі -гості вернулись на зад до кімнати, сіли на те саме місце і більше не вилітали. Пе реночували разом із нами. Ко ли ми рано -пробудились, ла стівок уже не було. Удосвіта, як тільки сонечко почало схо дити, пташки вилетіли через відчинене вікно надвір і 'полеті ли кудись далеко. Ми думали, іцО' вони вже не вернуться1 до нас. Однак вони прилетіли і в своїх дзьобиках тримали боло то. У кутику на стіні, близької стелі, вони почали ліпити гніз дечко. Яка втіха, яка радість! Цеж ■не щобудь, а ластівки почали лі'пити ігніздо в нашій опальні, щоб жити, разом із нами! А як гарно вони те гніздечко ліпили! Справжні майстри-будівничі! 'Вишукували десь -якусь калюжу і там місили дзюбочком глину з водою, набирали дзьобиком того болота і ліпили з нього гніздо. Та вони знали, що з -са мого болота гніздо поломить ся. Тому вони приносили в дзьобиках стебла сіна і втиска ли його в мокру глину кругом гніздечка. Таке гніздо було міцне і ластівки жили в ньому нераз і кілька літ. Оттак наші ластівочки пра цювали невтомно над гніздом від рана до вечора. За два-три Дні гніздечко було готове, ви стелене в середині сіном і мл- ким пірячком-пухом. З утіхи щебетали вони цілими днями. Бувало, раннім ранком, коли ми ще спимо, посідають вони на відчинене вікно або двері і щебечуть, щебечуть. Справж ній концерт! Незабаром самичка .знесла* в гніздечку 5 маленьких, білень ких, крапчастих язчок. Зараз же вона стала їх вигрівати, а с а м ч ик - ла-с ті вк а н е д а л е ко неї щебетав їй свої -пісні. Коли са- м ичк а - л а ст ів о чк а вилітала на - Двір, щоб зловити собі якусь мушку, то с а м’ч и'к - л а стіво ч к а зразу же сідав на яєчка, щоб вони не 'прохололи. За кілька тижінів вивелись із» тих яєчок малесенькі, майже го лі ласті- венята. Які милі! Старі ласті вочки почали їх невпинно году вати малень'кими мушками. Мо лоді роззявляли свої широкі, з великими жовтими заїдами дзьобики, а батьки впихали їм своїм дзьобиком їжу глибоко в ротик. Годували по черзі КОЖНОГО. .А були між ними ду же ненажерливі, їстовиті. Вони відтручували своїх сестричок ь боатчиків на бік, щоб 'якнай більше дістати, але ‘батьки бу ли дуіже ‘справедливі. Ненаже рам давали стільки, скільки їм' ■належалось, а потім переска кували їх і давали тим, що си діли дальше в гніздечку. Ластівочки люблять чистоту і ніколи не занечистять свого гніздечка. Старі ластівочки по виносили своїми дзьобиками всю шкаралупку З; яєчок, щеб маленьким було мяко в гніз дечку сидіти й спати. До гніздечка не можна було наблизитись у тому часі. .Старі, кричали, літали понад толо вою, ба, навіть били крильцями по голові. Чужа ластівка не смі ла залетіти в хату. Згодом мо лоді виросли, вбралися в іпіряч- КО’ і почали вправляти свої крильця до лету. Спершу ніж ками трималися гніздечка і ма хали крильцями, немов літали. Потім нараз, підлетять у гору і знову сядуть у гніздечко. Ста рі ластівки приглядалися цьо му і коли побачили, що крил-ь- ия в молодих уже досить силь ні, стали виводити їх і дальше. І не думайте, діточки, що від разу вилетіли з малими надвір! Ні! Так як маленька дитина ставить пепші кроки під опі кою матері або батькам/так і малі ластіївята. Ось ,як воно' було: На краю гніздечка, коло ма лих, сиділа стара ластівка. Не далеко гніздечка висіла на сті ні картина. Ластівка злетіла з гніздечка на картину, а з неї ■кззад на гніздо — і так літала кілька разів то сюди, то туди. Малі почали і собі літапги за мамою. П о ті м ласт івк а - м а м а злетіла на іншу картину, .а мо лоді ластівочки за нею. І так відлітали все далі. Вкінці бать ки повели дітей на підвіконня, посиділи трохи і вилетіли ЗІ ни ми в сад на дерево. Якого кри-' ку наробили всі разом! Ста:оі; ■іц еб е т а л и, малі ц ь в ір ін-ьк а л и, махали крильцями, зсувалися з. гілок і ледь-ледь що не падали на землю. Старі ластівки »як на- віжеіні літали довкола їх і сте регли, щоб їм не сталося чо гось злого. Перед вечером, ко ли іще сонечко було досить ви соко, батьки почали заводити: молодих назад v гніздечко. І то не всіх разом! Брали по одно му. Летіли з ним у гніздечко, потім вертались по друге. Як дуже тішились молоді ластівя- та, що повернулись назад у гніздечко! Щебетали, щупали пір'ячко, а потім батьки наго дували їх ’ молоді полягали спати. Батьки вилетіли знов- на двір і літали ще довго по по лях. Коли смерклося, вернули -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
