Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Катерина Білокур. "Снідання”. 1950. Kateryna Bilokur. Breakfast. 1950. городі, та без освіти не прийняли. Подалася була пізніше до театрального технікуму в Києві — і там їй у вступі відмовили. В артистках не думала ходити, хоч і мала акторський дар: мріяла — повчиться, а там помітять її художницький хист — і їй відкриється дорога в храм малярства. Марні потуги! А на 34-му році життя (Катря народилася 7 грудня 1900 року в день святої великомучениці Кате рини) мати так допекла дівчину, що вона вирішила раз і назавжди покінчити з собою — пішла босоніж холодного листопадового ранку на берег до річечки Чугмак... топитися. ’’Топлятись мені і раз не хотілось — жити так хотілось! І цікаво було і самій: ну, чи вже ж вийде, чи буде з мене художник? Ну, думаю, чи втоплюсь, чи не втоплюсь, а може хоч матір полякаю, щоб вони мене не так лаяли і не гонили з дому”. (З листа до мистецтвознавця Стефана Таранушенка за червень — липень 1954 року). Катря не втопилась: настигла мати, побачила дочку по пояс у крижаній воді, справді злякалась — і дозволила їй малювати. Та чи не з того пізньо-осіннього ранку вона захворіла на ноги? Діставши дорогою ціною дозвіл малювати, Кате рина гарячково шукала підтримки, допомоги. Писала в усі районні, обласні інстанції — ніхто не відгукнув ся! А тим часом самотужки осягала таїни малярської техніки, вчилася, як уже знаємо в ’’матері-природи”. І десь наприкінці 1938 року почула небесний голос Оксани Петрусенко, яка тужно виводила пісню ”Чи я в лузі не калина була?” То неначе про її зламану долю співала незнана їй артистка — і вона написала їй розпачливого листа, в якому розповіла про свої поневіряння й палке бажання стати художницею. І хоч навмання старанно вимережила адресу — лист знайшов Оксану Петрусенко, глибоко схвилював, розчулив її, нагадав про нелегку власну долю — і вона пішла до Центрального Будинку Народної Твор- чости, а невдовзі в Богданівку з Полтавського облас ного Будинку Народної Творчости (село тоді нале жало до Полтавської области, нині — до Київської) приїхали мистецтвознавці, побачили її диво-картини, зачудувалися ними — і 1940 року в Полтаві відбу лася перша її персональна виставка. Не тямилась від радощів Катерина: ”0, дивіться, люди, я стала таки художником!” Залистувалась із своєю рятівницею Оксаною Петрусенко, мріяла з нею зустрітись, але нагальна смерть співачки 15 липня 1940 року зруй нувала її благородні наміри. Окрилена першим визнанням, художниця з фана тизмом працює над новими картинами з квітів. Та війна обламала крила. Лихої зими 1944 року до холодної-голодної хати Білокур загостив київський мистецтвознавець, а нев довзі і директор Центрального Будинку Народної Творчости Василь Нагай, який і заопікувався нею до кінця днів її. По війні до Катерини Білокур прийшли офіційні шана і визнання, звання заслуженого, відтак і народ ного художника України. На обласних, республікан ських, всесоюзних і міжнародних виставках біля її полотен завжди людно — подив, захоплення, зача рування. Всесвітньовідомий майстер пензля, автор знаменитої ’’Герніки” Пабло Пікассо, побачивши на виставці в Парижі 1954 року картини "Цар Колос”, ’’Берізка” і ’’Колгоспне поле” (перші дві роботи до Києва більше так і не повернулися), довго, мов загіпнотизований, стояв перед ними в задумі, а потім назвав художницю геніяльною і, порівнявши її з визначною представницею наївного малярства Фран ції Серафін Луїз із Санґлі, яка також малювала квіти, схвильовано вигукнув: ’’Якби в нас була такого рівня майстерности художниця, ми змусили б про неї заговорити весь світ”. Справді, дивлячись на сонцесяйні натюрморти Білокур, глядачі майже фізично звідують пах гарячої задушливої пари, що зміїною цівочкою підіймається з розвареної картоплі ”в мундирах”, п’яніють від аромату пухкої пористої поверхні зрізаного окрайця щойно з печі витягнутої хлібини (’’Сніданок”), майже вочевидь споглядають прозорінь достиглих грон винограду, звідують солодкаво-винний смак воско- во-жовтавих яблук і медово пахучих груш, крихкість червоно-рожевого кавуна, м’якість червонощоких по мідорів, свіжу твердь молодої оранжево-жовтої моркви, дорідних буряків, тужавість важкої цибулі (’’Квіти, яблука, помідори”, ’’Кавун, морква, квіти”, ’’Натюрморт”, ’’Натюрморт з хлібом”, ’’Привіт уро жаю”). Оголена до натуралізму правда сільського життя і воднораз висока, ба навіть свята поезія буденного в тих роботах Білокур. Звичайність квітів, речей, предметів і незвичайність їхнього поєднання, розта шування в композиціях. Небувале олюднення й отеп лення їх серцем художниці, могуттю таланту, силою нестримної уяви. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
