Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Скільки вродженої шляхетности і високохудож нього смаку є в народу, який творить такі чудові речі! Ще нам показала Тетяна одяг, який приготувала собі на смерть. Сорочка-рукавєнка вишита нитками бордового кольору, горботка, окрайка. Горботка — найдавніший тип жіночого поясного одягу. Це су цільне вовняне полотнище, виткане з червоних вовня них ниток з поздовжніми вузькими смужками іншого кольору. Довші сторони горботки позначені двома смугами (заснівками). Орнамент заснівок багатий, барвистий. Горботкою жінка обгортає стан і підпе різується вовняним поясом (окрайкою). Окрайка також виткана з червоних вовняних ниток, заповнена безузорними кольоровими поперечними смугами. На кінцях окрайка оздоблена гарними червоними кити цями. Звичайно, жаль стало таких високохудожніх творів мистецтва, що призначені піти в небуття. Ми спочатку переконували Тетяну, щоб вона ці речі про дала до музею. Та умовити її нам не вдалося. Навпа7 ки, щирі хвилюючі слова тієї простої, скромної жінки-трудівниці переконали нас, що вона заслуговує на те, щоб поховали її в улюбленому одязі. Показала вона нам сорочку своєї матері Олени Луцик 1891 року народження, оздоблену дуже дав ньою технікою низі. Нею вишивають з вивороту по лотна, тобто нижньої її сторони. Копітка техніка низі дає можливість творити найтонші геометричні узори. Жила в цьому селі майстриня Марія Проданюк, яка ткала пішви на подушки і скатерті, що ще дотепер зустрічаються у хатах. Скільки по наших селах Катрусь, Ганнусь, Ма рійок, Олен, які своїми руками творили безсмертні зразки народного мистецтва. На прикладі одного села можна зробити багато наукових досліджень народного одягу. Багато гарних експонатів ми привезли з Русова та інших покутських сіл до музею. Вони надійно охороняються в його фондосховищах, частина з них виставлена в експозиції. На цих прекрасних зразках народного мистецтва виховуються нові покоління наших людей. СОФІЯ МАЙДАНСЬКА ШЛЯХЕТНА ТРАДИЦІЯ Найбільший скарб, який ми маємо в Америці, — це люди, українці, що прив’язані до Батьківщини най- чутливішими нервами. Кажуть, вірменські жінки, вті каючи від турецької різні, забирали з собою лише дітей і фоліянти священних книг, написаних геніями вірменського народу. Дякувати Богу, і в нас були такі Матері. ’’Священні книги”, збережені і примно жені по далеких чужинецьких землях українською еміґрацією, не дали їй загинути там, і сьогодні допо магають нам тут, заповнивши прогалини в нашій понівеченій культурі. Там, в Америці, на острівцях еміграційних осідків, йде невсипуща робота для збе реження національної самобутности. Це плекають, цим пишаються американці. Створюються національ ні культурні центри, спортивні молодіжні клюби, будуються церкви, засновуються школи, музеї, нау кові інститути — і все це на громадські кошти! Дуже цікаво було спостерігати, як маленькі муринчики і китайчата приходили до школи українського пи- санкарства і там, навчаючись клясичних канонів цього віртуозного, вишуканого мистецтва, знайоми лися водночас із історією, природою і культурою далекої для них казкової країни — України. Саме там, серед українців Америки, Канади, Австралії, Німеччини, Франції, Англії збереглася шляхетна традиція, завдяки якій у найскрутніші, найдраматичніші періоди нашої історії ми зуміли вистояти як народ, як нація: велика безкорислива жертовність, покладена на вівтар нашої культури. Серед тих, хто благодійною рукою щедро ’’фунду- вали” на будівництво шкіл, бібліотек, соборів, були славні наші гетьмани: П. Сагайдачний, Б. Хмель ницький. І, Мазепа. Ця традиція продовжувалася на сході України до революції, а на заході — до 40-их років. М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Старицький, Леся Українка, І. Франко, О. Кобилянська, М. Гру- шевський, брати Олександер та Філарет Колесси у важких умовах заборон і переслідувань творили українську літературу, музику, науку, з якими нам сьогодні не сором глянути у вічі Европи. Вони знали, що тільки тоді народ може називати себе великою нацією, коли його культура стає надбанням духовної скарбниці всього людства. Та крім титанічного інте лекту, ці фанатики вкладали у справу своїх рук і останній, важкою працею зароблений гріш, нерідко відриваючи кусень хліба навіть від рідних дітей. Так це було у Франка, так було і в Колесс. Так сьогодні продовжують працювати наші краяни за океаном. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
