Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Катерина Білокур. "Снідання”. 1950. Kateryna Bilokur. Breakfast. 1950. городі, та без освіти не прийняли. Подалася була пізніше до театрального технікуму в Києві — і там їй у вступі відмовили. В артистках не думала ходити, хоч і мала акторський дар: мріяла — повчиться, а там помітять її художницький хист — і їй відкриється дорога в храм малярства. Марні потуги! А на 34-му році життя (Катря народилася 7 грудня 1900 року в день святої великомучениці Кате рини) мати так допекла дівчину, що вона вирішила раз і назавжди покінчити з собою — пішла босоніж холодного листопадового ранку на берег до річечки Чугмак... топитися. ’’Топлятись мені і раз не хотілось — жити так хотілось! І цікаво було і самій: ну, чи вже ж вийде, чи буде з мене художник? Ну, думаю, чи втоплюсь, чи не втоплюсь, а може хоч матір полякаю, щоб вони мене не так лаяли і не гонили з дому”. (З листа до мистецтвознавця Стефана Таранушенка за червень — липень 1954 року). Катря не втопилась: настигла мати, побачила дочку по пояс у крижаній воді, справді злякалась — і дозволила їй малювати. Та чи не з того пізньо-осіннього ранку вона захворіла на ноги? Діставши дорогою ціною дозвіл малювати, Кате рина гарячково шукала підтримки, допомоги. Писала в усі районні, обласні інстанції — ніхто не відгукнув ся! А тим часом самотужки осягала таїни малярської техніки, вчилася, як уже знаємо в ’’матері-природи”. І десь наприкінці 1938 року почула небесний голос Оксани Петрусенко, яка тужно виводила пісню ”Чи я в лузі не калина була?” То неначе про її зламану долю співала незнана їй артистка — і вона написала їй розпачливого листа, в якому розповіла про свої поневіряння й палке бажання стати художницею. І хоч навмання старанно вимережила адресу — лист знайшов Оксану Петрусенко, глибоко схвилював, розчулив її, нагадав про нелегку власну долю — і вона пішла до Центрального Будинку Народної Твор- чости, а невдовзі в Богданівку з Полтавського облас ного Будинку Народної Творчости (село тоді нале жало до Полтавської области, нині — до Київської) приїхали мистецтвознавці, побачили її диво-картини, зачудувалися ними — і 1940 року в Полтаві відбу лася перша її персональна виставка. Не тямилась від радощів Катерина: ”0, дивіться, люди, я стала таки художником!” Залистувалась із своєю рятівницею Оксаною Петрусенко, мріяла з нею зустрітись, але нагальна смерть співачки 15 липня 1940 року зруй нувала її благородні наміри. Окрилена першим визнанням, художниця з фана тизмом працює над новими картинами з квітів. Та війна обламала крила. Лихої зими 1944 року до холодної-голодної хати Білокур загостив київський мистецтвознавець, а нев довзі і директор Центрального Будинку Народної Творчости Василь Нагай, який і заопікувався нею до кінця днів її. По війні до Катерини Білокур прийшли офіційні шана і визнання, звання заслуженого, відтак і народ ного художника України. На обласних, республікан ських, всесоюзних і міжнародних виставках біля її полотен завжди людно — подив, захоплення, зача рування. Всесвітньовідомий майстер пензля, автор знаменитої ’’Герніки” Пабло Пікассо, побачивши на виставці в Парижі 1954 року картини "Цар Колос”, ’’Берізка” і ’’Колгоспне поле” (перші дві роботи до Києва більше так і не повернулися), довго, мов загіпнотизований, стояв перед ними в задумі, а потім назвав художницю геніяльною і, порівнявши її з визначною представницею наївного малярства Фран ції Серафін Луїз із Санґлі, яка також малювала квіти, схвильовано вигукнув: ’’Якби в нас була такого рівня майстерности художниця, ми змусили б про неї заговорити весь світ”. Справді, дивлячись на сонцесяйні натюрморти Білокур, глядачі майже фізично звідують пах гарячої задушливої пари, що зміїною цівочкою підіймається з розвареної картоплі ”в мундирах”, п’яніють від аромату пухкої пористої поверхні зрізаного окрайця щойно з печі витягнутої хлібини (’’Сніданок”), майже вочевидь споглядають прозорінь достиглих грон винограду, звідують солодкаво-винний смак воско- во-жовтавих яблук і медово пахучих груш, крихкість червоно-рожевого кавуна, м’якість червонощоких по мідорів, свіжу твердь молодої оранжево-жовтої моркви, дорідних буряків, тужавість важкої цибулі (’’Квіти, яблука, помідори”, ’’Кавун, морква, квіти”, ’’Натюрморт”, ’’Натюрморт з хлібом”, ’’Привіт уро жаю”). Оголена до натуралізму правда сільського життя і воднораз висока, ба навіть свята поезія буденного в тих роботах Білокур. Звичайність квітів, речей, предметів і незвичайність їхнього поєднання, розта шування в композиціях. Небувале олюднення й отеп лення їх серцем художниці, могуттю таланту, силою нестримної уяви. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
