Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЖОВТЕНЬ Три роси обіб’єш, Три криниці вип’єш, Здійсниться наша мрія — Станемо на вогненного змія! — В. Свідзінський. Баляди. Колись — за семи ріками — уранці цвіла латаття злотом далечінь і жеврів яскір ярко й молочій і мріли жовтожаром помаранчі. Любов, серця окриливши юначі, займала, кликала на буйний бій, на кубла негіді, що в них, як в шанці, чигав потворний жовтобрюхий змій. Повзли назустріч трясці й жовтяниці, в очах чорніло від ураз і яду і жовчю бралися слова ясні. Але ж загинув змій! Чи тільки сниться? ...По бойовищі молодого саду чвалує осінь на гнідім коні. ДО КОШИКА ІСТОРІЇ МИКОЛА КАГАРЛИЦЬКИМ СВІТЛОДАЙНИЙ ПЕНЗЕЛЬ У МОРОЦІ ЖИТТЯ (ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА ЛЕГЕНДАРНОЇ КАТЕРИНИ БІЛОКУР) Катерина Білокур. Привіт урожаю. 1946. Kateryna Biiokur. Harvest. 1946. Якщо вірити крилатій сентенції Вільяма С. Мо- ема, що ’’Людина, про яку складено леґенду, дістає пашпорт на безсмертя”, то богданівська художниця- самоук Катерина Білокур (1900 — 1961), обрісши за життя не одною лсґендою, заслужила безсмертя не лише в свого народу. І найправдивіша леґенда вже та, що Катерина Білокур, либонь, чи не єдина в світовому мистецтві неосвічена селянка, котра само тужки, ні з якими педагогами не знаючись, навіть не чуючи ніколи ’’гласу учителя в школі”, сягнула воістину фантастичних висот у малярстві, а, як зго дом з’ясувалося, і в листах, кращі сторінки яких сприймаються нашими сучасниками ніби новелі-пер- лини, котрим по-доброму позаздрити може першо рядний літератор, що черпає наснагу з бездонної криниці рідної мови, фолкльору. Тож як розповісти в короткому зарисі про неї, генія з глухої, за дитинства й молодости художниці Богом забутої Богданівки на Київщині, що стала відомою тепер у багатьох відлеглих куточках плянети Земля? І, либонь, розпочну я розповідь про жінку не від світу цього цитуванням фрагменту з її листа з 11 лютого 1948 року до малознаної професіональної художниці Емми Гурович, у якому пристрасна душа Катерини Білокур, зранена образою, кинулась на захист свого людського й мистецького ”я”: ”Ой Емма Іллічна, якби ви знали, як ви мене оскорбили нещасну художницю-самоуку! Скільки я із-за цього, як я його зву, святого малювання, зазнала всякої кривди й зневаги! Та думаю, нехай кривдять: любов моя велика, терпіння і праця все переможуть
Page load link
Go to Top