Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА ВЛАСЕНКО-БОЙЦУН СТРАДАЛЬНІ МАТЕРІ Поет, пройшовши важку 10-літню недолю в роз думуванні над недолею української землі та страж данням її населення, передусім жінок, чиїх синів окупант виривав з рідної хати, щоб загарбувати чужі країни, створив образ української матері-страдниці у двох кінцевих поемах: ’’Неофітах” і ’’Марії”. Алкидова матір змальована зовсім інакше, як слабі жіночі постаті ранньої поезії, що ставали жер твами поміщиків чи москалів, які залишали їх напри зволяще. Алкидова матір і сильна, і праведна жінка. Вона старанно виховує свого сина — одинака, бать ком якого є римлянин, але батька поет не показує. Вона виховує свого сина як грека і називає грецьким ім’ям Алкид. Тут поет нав’язує до мішаних подруж, що за Шевченкових часів було вже частим явищем. Алкидова мати і син ведуть життя чесне і скром не в порівнянні з римлянами-наїздниками, що жи вуть розкішно та неморально. Юний Алкид часто хо дить у святий гай, де зустрічається грецька молодь. Тут відбувається його перша зустріч з апостолом Петром: — Благо вам! — Сказав апостол утомленний І оргію благословив. І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро, Добро найкращеє на світі — То братолюбіє. (Неофіти III) Юному Алкидові припали до серця слова апо стола Петра і він вирішив йти за Петром і служити новому правдивому Богові братолюбія. Після смер- ти св. Петра починаються переслідування християн- неофітів і трагедія Алкида та його матері: .../ син Алкид, твоя дитина, Твоя єдиная родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах. А ти, прескорбная, не знаєш, Де він конає, пропадає! Ідеш шукать його в Сибір Чи ... в Скифію... (Неофіт VI) Матір Алкида бачить сина ще два рази: ...На ґалері Везуть твого сина З неофітами в кайданах. А твоя дитина Ще й до щогли прикована — Не неофіт новий, А апостол великого Христового слова.... ((Неофіти, X) І вдруге бачить сина на арені: ...А син твій гордо на арену, Псалом співаючи, ступив, і п'яний кесар, мов скажений, Зареготавсь. І леопард Із льоху вискочив на сцену, Ступив, зирнув... і полилась Святая кров. (Неофіти, XIII) Уночі мати Алкида дожидає під брамою Колізея, щоб відпровадити сина над Тибр, куди невільники скидали трупи мучеників: Дивилась, поки не осталось Живого сліду на воді. І усміхнулася тоді, І т яжко, страшно заридала, І помолилась в перший раз За нас Розп’ятому. І спас Тебе розп’ятий Син Марії. І ти слова його ж и в ії В ж ивую душу прийняла. І на торжищ а і в чертоги Живого істинного Бога Ти слово правди понесла. (Неофіти XV) Алкид і Алкидова мати стали носіями Христової правди та рівночасно Шевченкової правди, тим- більше, що серед живих людей, своїх приятелів знайшов поет їх втілення в матері Миколи І. Косто марова — Тетяні Петрівній, яку Шевченко називає ’’найщасливішою і найблагороднішою матір’ю най- прекраснішого сина” в ’’Журналі”, (31 серпня 1857 p.), а її горе після арештування Кирило-методіївців змалював у поезії ”М. Костомарову”, написаній під час слідства 19 травня 1847 р. Дивлюсь: твоя, мій брате, мати Чорніша чорної землі Іде з хреста неначе знята... Молюся, Господи, молюсь! Хвалить Тебе не перестану, Що я ні з ким не поділю Мою тюрму, мої кайдани! Альтруїзм Тараса Шевченка досяг у поезії присвяче ній ’’Костомаровому” найвищого рівня, безмежної Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top