Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
праць М. Гарасевич. Наводячи цитати з листів бага тьох письменників, він насвітлив головні риси її пи сань: вдумливість, вміння проникнути в найглибші недра твору та побачити сильні прикмети письмен ника, вичути душу в поезії, зрозуміти поета і все це висловити своєрідно й художньо. ’’Її критика будую ча, а не руйнуюча. Не вбиваюча, а воскрешаюча. Ма рія Гарасевич створила новий стиль в літературі: поезія в критиці”, — так сказав О. Веретенченко. Читання із праць М. Гарасевич виконували: Юрій Розгін — ’’Широкий письменницький діяпазон Уласа Самчука” та уривок з літературного портрета ’’Олек са Веретенченко”, Віра Андрушків — листи від У. Самчука та М. Понеділка, Зенон Чорній — уривок з літературного портрета ”Яр Славутич”, Роман Воро- нович — уривок з есею ’’Іван Франко”, Наталка Гев- ко — уривок з новелі ’’Срібносиня перлина”. На кінець художнього читання, Зенон Чорній виконав вірш ”Ми не розлучались”, який був відзначений на літературному конкурсі СФУЖО — написаний як репліка на вірш Олександра Підсухи ”Як давно”. Всі виконавці були прекрасні. В своєму слові М. Гарасевич щиро подякувала всім учасникам Вечора, своєму мужеві Богданові за невтомну підтримку в її літературній праці, обидвом організаціям — господарям Вечора та 63 Відділові СУА за багату гостину, яку членки підготували. Публіка — вибрана інтелігенція Дітройту — від початку до кінця Вечора слухала кожне слово з ве ликою увагою і щедро нагороджувала учасників оплесками. Закрила Вечір теплим словом подяки М. Гарасе вич за її працю Орися Лончина — голова Окружної Ради СУА. Після гарно проведеного часу за чаєм та солод ким, ми розходилися збагачені духом і вдячні нашим літераторам за невтомну працю для добра нашої культури. Вечір зробив таке гарне й сильне враження, що ще довго чимало людей, які не були на ньому, про сили його повторити. Явище далеко небуденне. Докінчення: БЕЗІМЕННІ ТРУДІВНИЦІ Назва повинна вийти від нас з Америки, так, як сама ідея пирожництва. Ми в Америці маємо також своїх академіків, маємо наукові інституції, маємо на віть сторінку у ’’Свободі”: ’’Мова про мову”. Але хтось мусить ту справу порушити. А хто як не ми, жінки? Не чекаймо на Конвенцію, маємо свій Окруж ний З’їзд, виберемо резолюційну комісію, винесім відповідну резолюцію і вишлім куди слід. Але не уживаймо таких слів, як: просимо, чи рекомендуємо чи піддаємо думку, а просто домагаємося! Перестарілу назву ’’пирожниці” — мусить засту пити нова, така, що відповідала б духові часу. Бо як що не пироги, а вареники, то не пирожниці, а що?! ЗЕНОВІЯ ЗАРИЦЬКА МАРІЯ ГАРАСЕВИЧ МИ НЕ РОЗЛУЧАЛИСЬ "Ти прости, ти прости За розлуку з тобою, мій краю!” Олександр Підсуха "Як давно..." Заіскриться небо райдугою ранку, Я з тобою серцем і душа буя, Тугою голублю, лину у світанки Дніпрового плеса, де земля моя. О, колосся в степу, Золота моя туго — країно! Я люблю!.. Я люблю І молюся за тебе, Вкраїно. Разом із тобою, дні моєї долі Вірою стрічаю, рвучись в височінь. Ти моя розрада у праці, у горі, Полум’я блакитне — жар моїх горінь. Вечорами ніжно пригортаю, мрію, Упиваюсь хмелем дум твоїх палких, Як цілунок щирий, ти даєш надію: Не пропаде марно разок літ моїх. Ніч спустить повіки, сон прийде крилатий — Летимо назустріч щастю в далині... Разом із тобою, ми такі багаті!.. Волею яскраві світять нам вогні. Якщо не дійду я до тебе з чужини, — Проросту колоссям, зерно сиплячи. Ми не розлучались з тобою, Вкраїно, Хоч і відлетіли в журавлів ключі. О, колосся в степу, — Золота моя, туго — країно! Я люблю!.. Я люблю І молюся за тебе, Вкраїно. Цей вірш був відзначений на літературному конкурсі СФУЖО. Написаний, як репліка на вірш Олександра Підсу хи ”Як давно”. Докінчення: АРЕШТ галі чи брала якусь, мені не було відомо. Правдовпо- дібно, каґебісти вимагали зізнань, яких не могла дати. Боячись, що не витримає допитів, рішила по кінчити з собою. * * * Пройшли роки, в тіні дерев Личаківського цвин таря запалась могила, похилився на ній хрест, по чорніла дощинка з написом. Але жде в ній мати, коли прийдуть відвідати її могилу єдина втрачена дочка і внуки. Акра
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
