Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АРЕШТ Хата, в якій відбувалися сходини членок ОУН, була під обсервацією тайної поліції. Кожного, хто вихо див з цієї хати, сліджено. Дві молоді дівчини, після сходин, спрямували свої кроки до камениці, де проживала пані Оля. Че рез десять хвилин вони вийшли звідтіля і були ареш товані на слідуючій вулиці. * * * Тишу ночі перервав різкий дзвінок від входової брами. Поки пані Оля вдягалась, щоб вийти запитати хто в таку пізню пору розбудив її, на сходах вже чу ти було численні важкі кроки і роздався другий дзві нок, біля дверей мешкання. Студентки, які жили в кімнаті поруч з господи нею, також розбудились не розуміючи, що трапи лось. Дарка вийшла подивитись в коридор. Вона по бачила, що в кімнату пані Олі входять по черзі п’яте ро незнаних мужчин, одягнених в цивільне вбраня. Дарка увійшла тихо за ними до кімнати. ”Ви арестовани, пайдьомтє с нами”, — сказав приказуючим тоном один з прибулих. Дарка зрозу міла, що це тайна поліція чомусь то арештовує гос подиню і не знати, чи вона скоро повернеться. Тому підійшла до неї та радила взяти із собою дещо з теп лої одежі. ’’Садись, ни с места”, — крикнув каґебіст до Дарки. Вона сіла на низький стілець біля форте- піяна. Цей несамовитий крик, якби вона не знати що злого вчинила, повністю спаралізував її. ’’Работни- ки” КҐБ вивели пані Олю з хати, а один з них зали шився ще деякий час, нишпорячи і перекидаючи особисті її речі. Незабаром до хати увійшло троє вояків з рушни цями і розтаборились, як для довшої стоянки. Дівча та опинилися під домашнім арештом. їм не можна було виходити з хати, а їсти не було що, тільки одна бараболя. Така ситуація тривала три дні. В міжчасі прихо дили каґебісти і розпочинали з дівчатами різні про вокаційні розмови, в такому дусі, мовляв, ’’какой вам еще ’самостійної’ Украини нада”, ’’зачем она вам” і т.п. На четвертий день ’’ангели хоронителі” опустили свої позиції, а через десять днів повернулася до ха ти пані Оля. На її змученому обличчі малювався ви раз безнадійности. Вона говорила мало, а вночі не могла спати. Кожного дня в певній годині під дверима її меш кання з’являвся представник служби безпеки і заби рав її на ’’прогулянку”. Вони ходили по вулицях міста дві-три години. Через кожних десять хвилин (як це вона опісля розказала) супутник повторяв одні й ті ж питання, а вона мусіла на них відповідати. Така ’’мила розмова” відбувалася на протязі одного міся ця. На наші запитання, що трапилося, вона не відпо відала, бо їй було заборонено щонебудь говорити у цій справі. І тільки одного разу, коли ми обговорю вали цю прикру ситуацію, вона несподівано сказала: ”Ви ще побачите, що я зроблю. Я так дальше жити не можу”. Щоб якось позбутися виснажуючої безсонниці, па ні Оля почала приймати снотворне. Одного дня вона залишилась лежати в ліжку, у неї була легка просту да. Слідуючого ранку пані Оля не вийшла, як зви чайно, до кухні і тому студентки рішили принести їй сніданок до ліжка. Коли на стукання в двері не було відповіді, вони заглянули до кімнати, а Дарка голос но покликала господиню по імені — відповіді не було знову. Рома підійшла до ліжка і доторкнулася до руки сплячої. Але й на цей дотик не було реакції. Проте віддих був, більше того, щось клекотало в грудях, на щоках малювався рум’янець — вона ви глядала неначе в глубокому сні. На столику біля по стелі лежали розсипані таблетки і стояла шклянка води. Дівчатам це видалось дивним і вони покли кали швидку допомогу. Приїхав лікар і забрав пані Олю до шпиталю. В шпиталі через три дні вона по мерла, так і не прийшовши до притомности. Лікарське заключення причини смерти було: за палення легень, правдоподібно в результаті отруєн ня великою дозою люміналу. Був це випадок, чи заздалегідь обдуманий вчи нок, важко сказати (ту таємницю вона забрала із со бою в могилу). * * * Ідучи за труною своєї хресної мами я згадувала цю вродливу, завжди елеґантно вдягнену жінку, яка звертала на себе увагу прохожих. Її очі дивились серйозно, а коли усміхалась блищали якимсь осо бливо привабливим блиском. Ніколи не звірювала своїх турбот, але з пооди ноких слів та виразу обличчя видно було, що глибо ко переживає розлуку з єдиною дочкою, яка виїхала разом з батьком на еміграцію. Нераз, як не ставало на прожиток, продавала щось з біжутерії чи дорогої одежі. Була дуже побожна і постійно відвідувала церкву. Це, що трапилось, було для усіх несподіван кою, бо ніхто не знав суті справи. Якось одного дня, перед тим, як захворіти, вона рішила звіритись мені, що в неї були дівчата з ОУН, які зарядили свої револьвери і відійшли, а вночі її арештовано. Нічого більше я від неї не довідалась. Яку участь вона брала в роботі цієї організації і вза- Докінчення на стор. 15 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
