Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
БАРАБАН ТУБА ФЛЕЙТА СКРИПКИ КЛАРНЕТ Рис. Ельміра Ґеруляк — Зовсім ні, — пискувала Флейта, — більше за інших апльодували мені! — Ну, знаєте, — обурено пробасив Тром бон, — це несправедливо-о-о! Адже найголов нішу пар-ртію виконував я! — Ха-ха-ха! Ви тільки послухайте, що вони кажуть, — застрибав на футлярі Кларнет. — Ви тільки послухайте! — Облиште сваритись, це нерозумно, — кокетливо вигнувши довгу шию, проспівала Перша Скрипка, — всі прийшли заради мене. В суперечку втрутилися Тарілки, Валь- торни. Лише старий Контрабас тихенько зідхнув. Він прожив на світі не один десяток років і знав, чим закінчуються такі суперечки. Фаґот спробував помирити інструменти: — І чого ви галасуєте? Хіба справа в тому, хто головніший? Але на його добродушне бурчання ніхто навіть уваги не звернув. Інструменти лементували, поки не захрипли. І кожний з них потихенько вирішив, що вже в завтрішньому концерті він покаже себе, доведе всім, хто в оркестрі головний. Увечорі гарно вбрані, усміхнені люди прийшли в осяяну вогнями залю. Пролунав третій дзвоник. На сцену вийшов артист і назвав твір великого композитора. Люди завмерли, чекаючи... Диригент дав знак Скрипкам. Вони повинні були почати мелодію, яка вже сто років хвилює людські серця. Але що це? Замість чарівних звуків Скрипок раптом зовсім недоречно заляскали Тарілки, відразу збивши з ритму оркестру. Диригент обурено постукав паличкою об пюпітр. Та це не допомогло. І що скоїлось! Скрипки верещали, мов поросята. Барабан так гатив себе в бік, що аж шкіра луснула. По бачивши це, Кларнет зайшовся голосним смі хом. І тут на всю силу свого мідного горла заре віла товста велика Туба! Музиканти з острахом дивилися на свої інструменти, що більше не слухались їх! Кожний інструмент грав своє, намагаючись заглушити інших. Вони не помічали, що люди, пройняті жахом, затикали вуха й вибігали з залі. Останніми втекли перелякані музиканти. Коли заля спорожніла, інструменти отя мились. В тишині лунко прозвучав лагідно-бур котливий голос Фагота: — Ну, бачите. І зовсім не важливо — хто головніший... Та ніхто не відповів: інструменти від сорому сховалися в футляри. Світанок ч. 7. 1979
Page load link
Go to Top