Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Одного разу кілька моїх молоденьких знайомих нарікали, що від них вимагається кращої поведінки, як від старших. — Пані Любо — у нас у церкві старші люди дуже часто говорять стоячи — але коли ми перекинемось словечком, то вони на нас дивляться злим оком! Мене це дуже здивувало, але коли я побувала в кількох наших церквах де, нема лавок, і всі стоять під час цілої Служби Божої, то побачила, що часами ще є багато спокус, щоб пускати язички в рух. Звичайно це не є відповідне місце на розмови, та й культурні люди повинні себе контролювати. У нас здавен- давна звичай, що в церкві поводимось, з гідністю. Леся Українка звертала увагу на дивну поведінку росіян, які саме в церкві розмовляли. Недавно я відвідала своїх близьких родичів в містечку Н. В неділю ми поїхали до церкви. Коли прийшли, то вже не було місця де стояти. — Тітко, ходім нагору, на хори там напевно знайдемо місце! — сказав мій родич Богдан. Ми пішли нагору, і я в думці вже розкошувала тим спокоєм, що там у закутку могла б знайти. Та сталося дещо інакше. Людей не було там багато — всього дев’ятеро. Та троє молодих, під стіною, ввесь час щось говорили між собою. А троє мужчин, поспирались на поруччя балькону хорів і ввесь час перекидались коментарями. Дивно було, як то один з них навіть у грубезний молитовник час від часу заглядав, і вміло, у належних місцях христився, а потім побіг до св. Причастя — а все ж таки встигав переговорити не одне і не дуже то тихим голосом... — Тето Любо, не дивуйтеся, це ж стандартова поведінка певної частини тих, які йдуть на хори, пояснив мені мій свояк. — Це майже ритуал. — Як це так, кожного тижня? — запитала я. — Так тето! Є, звичайно, маленькі варіяції — хто коло кого стане. Але, наприклад, всі ці говоруни мало не стають на пальці, коли натягають голови, щоб добре бачити людей внизу — головно під час того, як вірні приступають до св. Причастя! Тоді ці спостерігачі, немов на параду дивляться! — Ну, а чи завжди буває таке непляноване змагання тих кількох псевдопобожних зі співаком на хорах? — запитала я. — Може не завжди, але часто він благально споглядає на тих цікавських парафіян, а часами й пальцем їм накиває з проханням ... та, тітко, вони себе рахують за "стовпів парафії”, їх все цікавить, вони все хотять знати й бачити, що там діється внизу, — так описував мені мій родич. Мене це досить здивувало, бо в нашій церкві такої поведінки нема, й рідко щось подібне мені при- ходилось спостерігати. Мені важко зрозуміти чому ті "солідні стовпи громади й парафії" ходять в церкву на розмову, чому хоч не вийдуть надвір, якщо їх аж так язик свербить. Навіщо ж перешкоджати іншим молитися? Моя своячка Лариса мабуть має рацію коли вона пропонує, щоб світити тільки біля престолу, а в церкві щоб було темно, тоді одні одних не будуть бачити та й не матимуть спокуси заглядати за другими, і всі зможуть спокійно зосе редитися над відправою й молитвою. Мені цікаво, чи є ще якісь такі українські парафії, де бувають такі дивні вияви некультурности? Любов Калиновим ВІДГУКИ До Хвальної Редакції ж урналу "Наше Ж иття" Високоповажана Пані Редактор! У моєму короткому листі хочу лиш сказати, як 25-літня читачка Вашого цінного журналу, бо він для мене надзви чайно цікавий. Крім Ваших, дуже цікавих та приємних статтей, залюбки читаю статті п. Л. Калиновим. Подобається мені, як вона порушує проблеми нашої громади, про які ніде не пишеть- Однак треба про це писати, щоб можна було різні недо- тягнення поправити, на помилках вчимося, хоч до них тяж ко признатися. Бажаю Вам багато терпливости та успіхів у видаванні нашого цінного журналу. З пошаною до Вас ,, _ Н. Дума ДАРУНКИ ДЛЯ УКРАЇН СЬКО ГО МУЗЕЮ Дарія Сірко — Нью-Йорк, шість писанок, Оксана Крушель- ницька — Огайо, вісімдесят вісім писанок, Марія Левоска — Пеннсілванія, чотири писанки, Оксана Павлик — Огайо, чотири писанки, Еверетт Дорти — Огайо, дві писанки,Олена Мартинюк — Огайо, сім писанок, Христина Фіорій — Нью- Йорк, чотирнадцят писанок, Ізидора Боярська — Нью- Йорк, сімдесят дві писанки Щира подяка Марія Шуст директор У. М. НА РОЗМОВУ ДО... ЦЕРКВИ
Page load link
Go to Top