Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Т. БІЛЕЦЬКА Ілюстрація Е. КОЗАКА РОЗМОВА ДОНІ З МАМОЮ Вибралась мати з своєю маленькою донечкою до бабуні в гості. Посадила її перед дзеркалом і стала чепурити. Чесала коси, вплітала стрічки... Доня тішилась стрічками, а далі спитала: — Мамо, якого вони кольору? — Голубі, як твої очка, — сказала мама. Сподобалось доні, що в неї оченята, як незабудьки. Подумала й спитала: — А які мої коси, мамо? — Золотисті, доню, як пшеничне колосся. Усміхнулась доня вдоволена. — А губи, мамо? — Червоні, — сказала мати. — Червоні, як що, мамо? — Червоні, як ягідки калини. Але тепер, доню, я тебе щось спитаю. Якого кольору земля? — О, я це знаю, мамо. Земля чорна. — Чорна, як що, доню? Глянула доня на свої рученята, засоро милась і відразу побігла до умивальника. А чому діти? РОМАН ЗАВАДОВИЧ НАЙКРАЩИЙ ДАРУНОК Я несу гарну китицю квітів, Подарунок матусі своїй, І в День Мами з цілунком-привітом Щастя-втіхи бажаю я їй. Мама милує очі квітками — Я ж читаю з очей дорогих, Що найкращий дарунок для мами - Як я добрий до неї, до всіх. ЮРІЙ ЯРМИШ МУЗИЧНА ІСТОРІЯ (КАЗКА) Під самою стелею, у кришталевому на мисті люстр, тремтячи, завмирали останні звуки музики. — Це було чудово! — казали люди, залишаючи залю. В очах у декого блищали сльози. Так-так! Сльози. Адже прекрасне викликає не тільки веселі усмішки. Невдовзі усі розійшлися. Пішли й музи канти. Погасли люстри в залі. Стало темно і в коридорі. Тільки цікавий місяць зазирав у вікно. Запала тиша. І раптом клацнула кришка футляра і висунулася довга мордочка фран туватого Кларнета. — Ось ми й самі! Тра-ля-ля! — проспівав він і всівся на край футляра так, що його блискучі клапани засяяли у місячному промінні, немов самоцвіти. І відразу ж заклацали кришки інших фут лярів — великих, середніх і зовсім маленьких. — Ох, і довелося сьогодні попрацювати, — сказав, відсапуючись, Барабан. — Я зі шкіри пнувся, зате мене краще від усіх було чути. Ви звернули увагу, як мені апльодували? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top