Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДАРІЯ СКОЧДОПОЛЬ-БОЙЧУК ”На межі двох століть неминуче з’являється людина, що ніби на грані, звідки видно далеко назад, а ще дальше вперед...” (Підмогильний: "Місто”) Однією з таких постатей була Покійна. Народжена всього кілька років після межової дати XIX — XX ст. (4 вересня 1904 p.), вона ясно усвідомлювала наше пройдене і це наше минуле вкладала в побудову майбутнього, уважаючи, що це єдиний шлях для вдержання нас як спільноти. У трьох відтинках нашої громади вона вбачала суттє- вість громадської праці: відтинок молоді, відтинок жіно чого руху з особливим підкресленням значення україн ської родини і відтинок нашої культури, особливо нашої народньої культури, як праджерело української духовости. І тому у тих трьох відтинках громадської праці Дарія Бойчук була активна протягом всього свого життя. Наділена вродженими провідницькими здібностями з суспільними нахилами та успадкувавши по своїй матері Марії з роду Черненків зацікавлення до українського народнього мистецтва, вона вже в ранніх роках ставила перші кроки в суспільній праці. І так у 1919 р. бачимо її разом з матір’ю на дижурах у військовій лікарні в Станиславові, де лежали ранені вояки Галицької Армії. У 1921 p., як учениця учительської семінарії Сестер Василіянок у Станиславові, вступає до Пласту, де скоро займає провідні пости: є курінною, курінним суддею, зв’язковою, кошовою, а з постанням уладу старших пластунів (УСП) у 1924 p., бачимо її і тут на видних постах аж до розв’язання Пласту у 1930 р. Найшовшися на еміґрації після Другої світової війни Покійна закладає в Ноймаркті (Німеччина) курінь пластунок, в Реґенсбурзі (Німеччина) веде пластові виховні курси і табори, є членом Головної Пластової Ради і Крайової Пластової Старшини на американську зону в Німеччині, є крайовою референткою пластунок в Німеччині. Після переїзду до Америки і поселення в Дітройті у 1952 р. зразу включається в пластову працю. Бере на себе обов’язки впорядниці юнацьких гуртків, є зв’язковою 10-го куреня юначок ім. Ольги Кобилянської, членом Станичної Старшини, членом Крайової Пластової Ради в Америці. Покійна була співзасновницею сеньйорського жіночого куреня ’’Нові обрії” в Дітройті, його Курінною, членом Ради Чести і співредакторкою правильника цього куреня. Крім цього довгі роки, як тільки дозволяло їй здоров’я, сповняла функції інструкторки в таборах юначок в Зеленому Ярі біля Дітройту. Друга ділянка праці Покійної — це жіночий сектор. Покійна дивилась у майбутнє української нації очима основного національного усвідомлення широких мас нашого жіноцтва та вдержання твердих родинних традицій. Вона добачала деякі браки національної свідомости серед нашого селянства і робітництва і тому від молодих літ починає включатись у суспільну працю на цьому відтинку. В Станиславові ми бачимо її в рядах "Товариства Українських Жінок” (давніше Товариство Руських Женщин), як голову гуртка Вишивальниць того ж товариства, а опісля як довголітню голову Організаційно-Освітньої Секції ім. Уляни Кравченко при Союзі Українок. Така праця вимагала частих виїздів на села з рефе ратами чи в організаційних справах. І молода Одарка не жаліє труду. Майже кожної неділі ми бачимо її в терені. А вислідом цієї праці є постання нових гуртків вишивальниць, курсів трикотарства, курсів для неграмотних тощо. Незалежно від праці в Союзі Українок, Одарка включа ється у працю в Товаристві Домашніх Помічниць ім. св. Варвари в Станиславові і веде їх хор. Співпрацює з Товариством "Рідна Школа” у підготові дитячих садків (сезонових) по селах (Одного року сама вела такий садочок, щоб ближче запізнатись з тією працею). Зокрема вложила вона багато праці в підготову Жіночого Конгресу в Станиславові в 1934 р. Як голова Мистецької Секції вона зорганізувала "День Селянки”, який відбувся під час Конгресу, а в якому взяло участь 6.000 учасниць в регіональних українських строях. Незабутня сцена з цього конгресу!. Покійній однак не довелось бачити цього, бо польська поліція виарештувала багато активних наших діячів в тому часі. У 1936 р. Покійна очолювала Комітет З'їзду колишніх учениць семінарії Василіянок у Станиславові. Після переїзду до США по Другій світовій війні, зараз же включається у працю 63-го Відділу СУА в Дітройті. Займає становище голови в 1961 р. В тому часі стає й секре таркою Окружної Управи СУА. У 1964 р. переходить до 56-го Відділу СУА, а згодом стає його головою у 1970 р. У наступних роках очолює різні пости в управі Відділу Доки стало їй сил, брала участь у сходинах свого Від ділу, часто виголошуючи реферати на різні теми. ("Жіноцтво в рядах Січових Стрільців” (1965), "Духова єдність з Україною” (1966), "Пізнаймо творчість жінок”, "Листопадовий зрив” (1968), "Значення 90-ліття жіночого руху та 25-ліття СФУЖО”, "Український патріярхат” (1976), "Леся Українка” (1978). Третьою ділянкою праці протягом всього її життя було народне мистецтво, особливо вишивка, у якій вона була
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
