Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Т. БІЛЕЦЬКА Ілюстрація Е. КОЗАКА РОЗМОВА ДОНІ З МАМОЮ Вибралась мати з своєю маленькою донечкою до бабуні в гості. Посадила її перед дзеркалом і стала чепурити. Чесала коси, вплітала стрічки... Доня тішилась стрічками, а далі спитала: — Мамо, якого вони кольору? — Голубі, як твої очка, — сказала мама. Сподобалось доні, що в неї оченята, як незабудьки. Подумала й спитала: — А які мої коси, мамо? — Золотисті, доню, як пшеничне колосся. Усміхнулась доня вдоволена. — А губи, мамо? — Червоні, — сказала мати. — Червоні, як що, мамо? — Червоні, як ягідки калини. Але тепер, доню, я тебе щось спитаю. Якого кольору земля? — О, я це знаю, мамо. Земля чорна. — Чорна, як що, доню? Глянула доня на свої рученята, засоро милась і відразу побігла до умивальника. А чому діти? РОМАН ЗАВАДОВИЧ НАЙКРАЩИЙ ДАРУНОК Я несу гарну китицю квітів, Подарунок матусі своїй, І в День Мами з цілунком-привітом Щастя-втіхи бажаю я їй. Мама милує очі квітками — Я ж читаю з очей дорогих, Що найкращий дарунок для мами - Як я добрий до неї, до всіх. ЮРІЙ ЯРМИШ МУЗИЧНА ІСТОРІЯ (КАЗКА) Під самою стелею, у кришталевому на мисті люстр, тремтячи, завмирали останні звуки музики. — Це було чудово! — казали люди, залишаючи залю. В очах у декого блищали сльози. Так-так! Сльози. Адже прекрасне викликає не тільки веселі усмішки. Невдовзі усі розійшлися. Пішли й музи канти. Погасли люстри в залі. Стало темно і в коридорі. Тільки цікавий місяць зазирав у вікно. Запала тиша. І раптом клацнула кришка футляра і висунулася довга мордочка фран туватого Кларнета. — Ось ми й самі! Тра-ля-ля! — проспівав він і всівся на край футляра так, що його блискучі клапани засяяли у місячному промінні, немов самоцвіти. І відразу ж заклацали кришки інших фут лярів — великих, середніх і зовсім маленьких. — Ох, і довелося сьогодні попрацювати, — сказав, відсапуючись, Барабан. — Я зі шкіри пнувся, зате мене краще від усіх було чути. Ви звернули увагу, як мені апльодували? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
