Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДАРІЯ СКОЧДОПОЛЬ-БОЙЧУК ”На межі двох століть неминуче з’являється людина, що ніби на грані, звідки видно далеко назад, а ще дальше вперед...” (Підмогильний: "Місто”) Однією з таких постатей була Покійна. Народжена всього кілька років після межової дати XIX — XX ст. (4 вересня 1904 p.), вона ясно усвідомлювала наше пройдене і це наше минуле вкладала в побудову майбутнього, уважаючи, що це єдиний шлях для вдержання нас як спільноти. У трьох відтинках нашої громади вона вбачала суттє- вість громадської праці: відтинок молоді, відтинок жіно чого руху з особливим підкресленням значення україн ської родини і відтинок нашої культури, особливо нашої народньої культури, як праджерело української духовости. І тому у тих трьох відтинках громадської праці Дарія Бойчук була активна протягом всього свого життя. Наділена вродженими провідницькими здібностями з суспільними нахилами та успадкувавши по своїй матері Марії з роду Черненків зацікавлення до українського народнього мистецтва, вона вже в ранніх роках ставила перші кроки в суспільній праці. І так у 1919 р. бачимо її разом з матір’ю на дижурах у військовій лікарні в Станиславові, де лежали ранені вояки Галицької Армії. У 1921 p., як учениця учительської семінарії Сестер Василіянок у Станиславові, вступає до Пласту, де скоро займає провідні пости: є курінною, курінним суддею, зв’язковою, кошовою, а з постанням уладу старших пластунів (УСП) у 1924 p., бачимо її і тут на видних постах аж до розв’язання Пласту у 1930 р. Найшовшися на еміґрації після Другої світової війни Покійна закладає в Ноймаркті (Німеччина) курінь пластунок, в Реґенсбурзі (Німеччина) веде пластові виховні курси і табори, є членом Головної Пластової Ради і Крайової Пластової Старшини на американську зону в Німеччині, є крайовою референткою пластунок в Німеччині. Після переїзду до Америки і поселення в Дітройті у 1952 р. зразу включається в пластову працю. Бере на себе обов’язки впорядниці юнацьких гуртків, є зв’язковою 10-го куреня юначок ім. Ольги Кобилянської, членом Станичної Старшини, членом Крайової Пластової Ради в Америці. Покійна була співзасновницею сеньйорського жіночого куреня ’’Нові обрії” в Дітройті, його Курінною, членом Ради Чести і співредакторкою правильника цього куреня. Крім цього довгі роки, як тільки дозволяло їй здоров’я, сповняла функції інструкторки в таборах юначок в Зеленому Ярі біля Дітройту. Друга ділянка праці Покійної — це жіночий сектор. Покійна дивилась у майбутнє української нації очима основного національного усвідомлення широких мас нашого жіноцтва та вдержання твердих родинних традицій. Вона добачала деякі браки національної свідомости серед нашого селянства і робітництва і тому від молодих літ починає включатись у суспільну працю на цьому відтинку. В Станиславові ми бачимо її в рядах "Товариства Українських Жінок” (давніше Товариство Руських Женщин), як голову гуртка Вишивальниць того ж товариства, а опісля як довголітню голову Організаційно-Освітньої Секції ім. Уляни Кравченко при Союзі Українок. Така праця вимагала частих виїздів на села з рефе ратами чи в організаційних справах. І молода Одарка не жаліє труду. Майже кожної неділі ми бачимо її в терені. А вислідом цієї праці є постання нових гуртків вишивальниць, курсів трикотарства, курсів для неграмотних тощо. Незалежно від праці в Союзі Українок, Одарка включа ється у працю в Товаристві Домашніх Помічниць ім. св. Варвари в Станиславові і веде їх хор. Співпрацює з Товариством "Рідна Школа” у підготові дитячих садків (сезонових) по селах (Одного року сама вела такий садочок, щоб ближче запізнатись з тією працею). Зокрема вложила вона багато праці в підготову Жіночого Конгресу в Станиславові в 1934 р. Як голова Мистецької Секції вона зорганізувала "День Селянки”, який відбувся під час Конгресу, а в якому взяло участь 6.000 учасниць в регіональних українських строях. Незабутня сцена з цього конгресу!. Покійній однак не довелось бачити цього, бо польська поліція виарештувала багато активних наших діячів в тому часі. У 1936 р. Покійна очолювала Комітет З'їзду колишніх учениць семінарії Василіянок у Станиславові. Після переїзду до США по Другій світовій війні, зараз же включається у працю 63-го Відділу СУА в Дітройті. Займає становище голови в 1961 р. В тому часі стає й секре таркою Окружної Управи СУА. У 1964 р. переходить до 56-го Відділу СУА, а згодом стає його головою у 1970 р. У наступних роках очолює різні пости в управі Відділу Доки стало їй сил, брала участь у сходинах свого Від ділу, часто виголошуючи реферати на різні теми. ("Жіноцтво в рядах Січових Стрільців” (1965), "Духова єдність з Україною” (1966), "Пізнаймо творчість жінок”, "Листопадовий зрив” (1968), "Значення 90-ліття жіночого руху та 25-ліття СФУЖО”, "Український патріярхат” (1976), "Леся Українка” (1978). Третьою ділянкою праці протягом всього її життя було народне мистецтво, особливо вишивка, у якій вона була
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
