Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗОЯ КОГУТ ДОРОГІ ДРУЗІ! Продовження В Римі стало сумно. Мої друзі — Дарія Маркусь, лісовий чорт Петро Гой і Василь Лучків намовляли мене поїхати до Мюнхену, де вони викладави в УВУ. Мене не треба було довго намовляти! 27-го липня я виїхала також. ★ * ★ Мюнхен! Місто знаменитого баварського пива, важкуватої баварської веселости, перших жорстоко- стей націонал-соціялізму, останнього короля-ро- мантика Людвіґа 2-го (історія має для нього ще й менш похвальні прикметники) і найкоротшого ростом та найдовшого германо-героїчними операми, великого, важко-стравного композитора Ваґнера!.. Мюнхен чистий-чистий в порівнянні з Римом. Трамваї гіґієнічно-блискучі, автобуси не витрясають з люди ни останніх бебехів, автомашини дотримуються правил, пішоходи терпеливо чекають на зелені світла, ніхто за тобою не підсвистує, у вікнах не сушаться підштанці і ніхто не співає ’’Аморе! Аморе!” Бідний Мюнхен! Я прибула до Мюнхену якраз в день святого Володимира і відразу попала на "родинне” свято двох моїх знайомих в УВУ: ректора університету, проф. Володимира Янова і головного секретаря, мґр. Володимира Дідовича. За два роки вони майже не змінилися так, як і всі інші мої мюнхенські знайомі. Хіба, може, в очах було трохи більше якоїсь туги і, може, волосся стало більш срібним. Зустріч була для мене радісна, маю надію, що для них також. Я мешкала й харчувалась в ’’Юґенд унд Лерлінґс- гайм" і на Морассіштрасе. Чи ж знала я, чи хтось казав мені, Що в світі є така прикраса, Яка не снилася і в сні мені, Під назвою — ’’Морассіштрасе”. Я там жила, з вікна дивилася, І за короткий клаптик часу, З душі моєї щось лишилося, Десь між УВУ й Морассіштрасе. квітки і вважають навіть випадковий дотик до квітучого куща, як дуже поганий знак. Кущі червоного й чорного терну є часті в Озаркс і обидва є пов’язані в уяві мешканців із сексуальними невдачами — насилуваннями, небажаними вагітно стями, і катастрофічними абортами тощо” У Франції і в Англії було віддавна дуже поширене повір’я, що хто носить при собі кусок терну, є забез печений від громів і всяких нещасть. Білий терен мав охороняти від громів з огляду на свою святість, бо в святе дерево громи не б’ють, так казало повір’я. Джерелом цієї сумнівної святости був терновий вінок Христа. Про це писав римський автор Macellus Empiricus вже в 5 віці по Хр., що ”id est spina alba, qua Christus coronatus est!” На цю тему постало багато інших легенд, в яких є мова про те, що інші дерева гостро осудили злий поступок білого терну, який погодився дати свої галузки на вінок, щоб побільшити болі Христа і його осміяти. З цього приводу панує велика антипатія між чорним і білим терном. Чорний терен був у підоз рінні, що це він дав свої галузки на вінок Христові. Але Бог змилосердився над ним і на доказ його невинности, обсипав його білим як сніг квітом. Але ненависть між обидвома родами тернів триває донині. Хто посадив би білий і чорний терен укупі, то вони не будуть рости разом, один з них зів’яне. Тут наведу ще одну типово французьку леґенду з Pas-de-Calais: Під час утечі до Єгипту заночувала мати Божа під білим терном. При цій нагоді сушила вона пеленки з Христа на галузках терну. Тому то досі "пахне” квіт білого терну сечею. В Ірляндії були поширені вірування, що білий терен, який росте самітньо при святих джерелах, є відпорний на вогонь. Крім того є він під охороною німф, які вечорами танцюють дивкола нього. З уваги на це невільно було рубати терну, ламати чи нищити. За це німфи дуже гнівалися і мстилися. Головно невільно було стинати терну на будову кораблів або домів, бо в такому кораблі чи домі ніхто довго не поживе. Подібні вірування, на підставі яких невільно було рубати різних родів дерев з культових причин, були також поширені по всій Україні. Мешканці Карпат не рухали, під час корчування лісів, тису, тернини, ані диких овочевих дерев, бо вважали їх святими. Не вільно було рубати горобини,(рябини), бо на ній, казали, чорт повісився. Бузина (бзина) уважа- лася деревом, улюбленим чортом, в якому він часто перебував. Тому народ не рухав бузини, щоб не гнівити чорта. Не вільно було також рубати тополі і калини бо, як кажеться в популярній на Україні пісні ’’Три поради”: Край дороги не рубай тополю, Може, та тополя — твоя доля... Не рубай калину біля хати, Бо вона заплаче, наче мати... У деяких краях Европи шановано тернину як дерево, посвячене померлим батькам, нарівні з тисом. Культ тернини та інших дерев тісно пов’яза ний з європейськими мітами, в яких оповідається про походження перших людей на землі від дерев. Народ уважав ці дерева за святі, приносив їм колись жертви, хоронив і утотожнював їх з собою. В основі цих вірувань і обрядів лежало уявлення в символічне перенесення сили росту дерева на людину. 'Robert Wildhaber: Der Weissdorn in vergleichendem Volksglauben In: Festschrift Matthias Zender. Bd 1 Bonn 1972. 546-560. Роберт Вільгабер: Білий терен в порівняльнім народнім віру ванні. Ст. 546 — 560. Ця наукова праця була джерелом наших відомостей про білий терен. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
