Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
мовою навчання. Школа приміщувалася в Інституті для Дівчат. Це було велике досягнення, бо в цьому учбовому закладі здобували педагогічну освіту май бутні українські вчительки. Ціпановська вчила в цій семінарії психології й педагогічних предметів. Вона вчила не лише теоретично, але й давала своїм ученицям практичні вказівки й поради так з ділянки професійної праці, як і з щоденного життя. О. Ціпановська любила молодь і допомагала їй порадою, опікою, а навіть матеріяльно, підшукуючи здібним дітям приміщення, виклопотувала утримання, оплату за навчання, а навіть платила за них з власних фондів. Вона брала участь у житті й діяльності учениць поза програмою шкільного навчання. Під її проводом семінаристки кожного року брали участь у церковно-національній про- цесії-маніфестації на могили поляглих за волю України в Пикуличах к. Перемишля. О. Ціпановська мала зрозуміння для фахово- ремісничого шкільництва. Бувши головою засно ваного нею "Труду”, вона зорганізувала кравецьку школу-верстат. Була її керівничкою, вчителькою й касиркою. Всі ці обов’язки виконувала безкоштовно. В 1932 р. заклала школу домашнього госпо дарства в Перемишлі, в якій українські дівчата навча лися хатньої роботи, куховарення й плекання немовлят. Обдарована музикально, присвятилася музиці й співові. Не мала змоги відбути повних музичних студій, вона обмежилася до навчання гри на форте- піяні, гармонії, сольового й хорового співу, дириґен- тури. Основні знання з цієї ділянки мистецтва здобу ла у проф. Людвіка Діца, учня Монюшки, лавреата Варшавської Консерваторії, директора Музичного Товариства й учителя співу в учительській семінарії. Він дав в 1891 р. таку її оцінку: "В часі науки прояви ла багато таланту, покінчила всі відділи зі знаме нитим поступом і може зі справжньою користю для учнів вчити ці предмети”. Решту здобула наполегливою працею. Засвоїла неабияку фортепіянову техніку, зокрема вдало виконувала музику до творів Шевченка і композиції М. Лисенка. Виступала самостійно і була акомпаньяторкою на концертах у Перемишлі, Львові, Ярославі, Відні. Виконувала фортепіяновий супровід на концерті Модеста Менцінського в Перемишлі (1909), з яким в’язали її дружні взаємини, акомпанью- вала Соломії Крушельницькій на її виступі в Перемишлі (1913). Під час учителювання в семінарії зорганізувала й була дириґенткою дівочого хору, який співав у церкві й кожного року брав участь у концерті в пошану Т. Шевченка. Була членом хору Т-ва ”Боян” в Перемишлі, оснувала перемишльську філію ’’Музичного Інституту” і впродовж десяти років була його директоркою. Після переходу на емеритуру й перебування у Львові далі була членом ’’Бояна”, а в Музичному Інституті організувала зустрічі й вечірки наших музик. Під її опікою навчався талановитий волиняк Юрій Крих, що став скрипалем і вчителем музики. Окрему ділянку в житті Ціпановської становила харитативна діяльність. Почалася вона в 1914 р. внаслідок примусової евакуації Перемишля під час облоги міста царськими арміями. Ціпановська віддала свої послуги потребуючим, працюючи у Відні безкорисно в ’’Комітеті для виселенців” і в ’’Червоному Хресті” Вдруге присвятилася харитативній праці, заснувавши в Перемишлі т-во ’’Брат Братові” (1917) для допомоги емігрантам зі Східніх Земель України. З почину О. Ціпановської постала в Перемишлі бурса "Захист” для дітей втікачів з Наддніпрянщини. Допомагала не тільки дітям, але й убогим, служницям і жебракам. Ця її жертовна готовість нести допомогу потребуючим стала причиною її героїчної смерти — померла 10-го грудня 1941 р. у Львові від висипного тифу, піклуючися вояками-українцями Червоної Армії, звільненими з німецького полону. Бажання допомоги ближнім винесла О. Ціпанов ська з родинного дому. Коли в 1914 р. померла її сестра Євгенія, а її чоловіка адвоката, громадського діяча і посла до парляменту д-ра Данила Стахури цього самого року вивезли москалі з Самбора на трирічне заслання, О. Ціпановська заопікувалася п’ятіркою їхніх малолітніх діток. Ольга Ціпановська пом іж китицями квітів, які подару вала їй на прощання 1933 р. українська громада в Перемишлі. Olha Cipanovska with bouquets of flowers given her in fare well by the Ukrainian community in Peremyshl in 1933. Докінчення на cm. 16
Page load link
Go to Top