Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
між ”вія Серпенті" і "вія Кавур”, сім хвилин ходу до Колізею і чотири хвилини до храму ”св. Петра в ланцюгах”, де неймовірно величний і промовистий мікельанджелівський Мойсей суворо дивиться на покоління, що й досі танцюють навколо золотого теляти... Близько — піяцца Венеція з розмашистою структурою пам’ятника Вікторові Еммануїлові, яка мені все чомусь нагадує перевантажений весільний торт, ’’Марія Маджоре”, "Фото Романо", де кожний камінь шепоче про давню минувшину, ’’Капітоліно”, ’’Театро ді Марселльо”, "Фонтана ді Треві”,"Пантеон” — все те, про що ми колись училися, читали, мріяли і з чого цілі покоління архітектів, поетів, пись менників і естетів набирали надхнення. 18-го серпня я нарешті дістала телеграму з Мельборну, про народження нового Когутятка, Петра-Марка, і, після вечері, ціла ’’Мадонна” святку вала зі мною аж до 11-ої години на терасі. А навко ло Рим жив своїм життям, світла міста старались кон курувати з зорями і звідкись лунав солодко-тужний спів. 25-го серпня отримала вістку про трагічну смерть Володимира Кобзяра в Гантері. Немає Кобзяра? Нема! І буде літо, і зима, Весна теж буде, буде й осінь, Й гриби під соснами, як досі, Й в казкові відтінки краси Вберуться Гантерські ліси, Й в храмі Христителя Івана, Що, мов Твій сон із туг і мрій, Стоїть, неначе вартовий над ’’Кобзярівкою”, ’’Осанна!” Співати буде хтось... Надій Лише не буде — знов побачить знайому постать, і заплаче дощами ліс... і в тихій тузі Зашелестить у смутку гай. і голову похилять друзі В осиротілому — ПРОЩАЙ! Не хотілось вірити, що вже не побачу цієї доро гої постаті, яка зустріла мене колись з китицею калини — калини, за якою я так тужила в Австралії. Прощай, друже! Дні минали скоро. Майже щодня хтось про щався і хтось прибував, і майже всіх я десь уже в світі зустрічала. Докінчення буде Докінчення О. ЦІПАНОВСЬКА О. Ціпановська працювала віддано і в інших ділянках національно-громадського життя, зокрема в Союзі Українок. Була завжди в його управі, виконуючи відповідальні завдання. Об’їздила села з рефератами, доповідями й гутірками, організувала філії СУ. Була активною членкою й якийсь час заступницею голови централі СУ у Львові, очолювала референтуру доросту. Працювала в Міжнародній Жіночій Раді, була головою надзірної ради видавничої кооперативи "Жінка” у Львові. За свою національно-громадську і культурну працю Ціпановська зазнала переслідувань польської влади, яка запроторила її до табору інтернованих в Домб’ї к. Кракова. Вела там таборовий хор. Своїми переживаннями в таборі поділилася на громадян ському зібранні в перемишльській ’’Бесіді” За її жертвенну працю й безкорисний труд і посвяту для загального добра українська громада вшанувала О. Ціпановську з її 40-літнім ювілеєм, що відбувся в Народному Домі в Перемишлі 6-го квітня 1933 р. Згадує про нього зворушливо музиколог і композитор Станислав Людкевич у своїй книзі "Дослідження, статті, рецензії” (Київ 1973). Доповідь про діяльність ювілятки мав проф. Гоза, від пере мишльського жіноцтва поетичне слово виголосила М. Витвицька-Дубляниця, усні привіти сказали бувші учениці семінарії й представниці Союзу Українок. Виступав скрипаль Юрій Крих і піяністка М. Вишницька, перемиський ”Боян”, шкільний дівочий хор, була рецитація поезії Уляни Кравченко, присвя ченої ювілятці. "Це свято — пише С. Людкевич — було доказом, що благородний дух, чесність, характерність і праця навіть у часи нинішньої руїни і кризи зберегли ще свою силу і значення та находять належну оцінку громадянства” Але чи не найбільшою почестю й нагородою для цієї заслуженої жінки було надане їй ім’я ’’ТІТКА ОЛЯ”, яким охрестили Ціпановську не тільки діти її покійної сестри, але під тим пореклом знали її широкі кола громадянства Перемишля і Львова. Використані матеріяли: Денис Коренець: "Тета Оля” — некролог, ’’Львівські Вісті” 20-23 грудня 1942. Станислав Людкевич: ”У 40-річчя праці О. Ціпановської” в книзі ’’Дослідження, статті, рецензії”, Київ 1973. А. Блонарович: ”0. Ціпановська”, журнал ’’Жіночий світ”, липень-серпень 1978. Яким Вечер (Юра Яремкевич): ’’Кілька споминів про О. Ціпановську, машинопис / 1977 Н.Н.: без заголовку, машинопис, біографічні дані про О. Ціпановську. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top