Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СВІТОВИЙ КОНГРЕС ВІЛЬНИХ УКРАЇНЦІВ НЬЮ-ЙОРК 23-26 пистопада 1978 Український Конгресовий Комітет Америки запросив Світовий Конгрес Вільних Українців (СКВУ) відбути Третій Конґрес у Нью-Йорку. Господарі взяли на себе не абияке завдання, яке вимагає вели ких фінансових, фізичних і моральних сил. У допомогу їм станула громада, з організованим жіноцтвом на чолі, бож нікому не повинна бути бай дужа справа СКВУ. Навпаки, ми всі повинні бажати, щоб цей Конґрес пройшов якнайкраще, з таким самим успіхом, як пройшов Перший Конґрес, який теж відбувався у Нью-Йорку. Перед українською громадою світу стоїть питання: бути — чи не бути. Стоїть питання спіль ного фронту і спільної настанови до різних проблем, яке сучасне життя ставить перед нами. Усі ці завваги видаються банальні. А питання ще банальніші, бо стільки разів повторювані: ’’Боже нам єдність подай..!” співають не тільки в церкві, але співають також і наші політичні партії, твердо впевнені в тому, що тільки під проводом якраз їхньої партії така єдність буде можлива... Оплакують долю ’’нескореної батьківщини” та в її ім’я роблять багато незрілих та непродуктивних дій. Точного знання про те, як і чим ця батьківщина живе, що думає — немає. Віримо, що всі українці в рідному краю прагнуть до волі, але скільки їх там живе — не знаємо. Скільки з них виїхало з України добровільно чи під натиском, де вони живуть, що роблять, з ким одружуються, як виховують дітей — не знаємо. Скільки з них повертається додому? Чи нам цікаво це знати, а чи нам байдуже? А що робить наша громада у ’’вільному світі?” Де є тисячі українців, які відійшли, або ніколи не пристали до громади, і чому? Тисячі молоді, якої ніяк не притягнеш, або молоді, яка знеохочена нашим громадським неладом теж подалася в чужий світ, забуваючи, хто вони і чиї вони діти... І хто має боронити ’’нескореної батьківщини”, коли старші робляться ще старші та їх щораз менше, а тисячам молоді не в думці громадські справи... Де і хто вони — наш майбутній провід? У наших організаціях не бачимо багато зрілого, молодого доросту... Чому? Наше жіноцтво не відбігає далеко від загального сумного образу нашої еміґрації. У рядах організова ного жіноцтва не бачимо багато молодих чи молодших жінок. Не бачимо професіоналісток. Не бачимо робітниць. У центральних громадських організаціях майже немає жінок на провідних постах, а головами цих організацій є чоловіки. Де є наші княгині Ольги? Якщо наше жіноцтво думає, що воно має Богом дану рівноправність, то треба думати, що лихо нагородило нас, українок, байдужістю і., обдарувало нас ліниством.... Здається, що ці питання і багато інших повинні бути вихідною базою для багатьох дискусій на Світовому Конґресі. Оборони наших в’язнів і батьків щини неможливо відділити від турботи про положен ня нашого населення в діяспорі та втримання коріння нашого походження. Словами, криком не виборемо для себе нічого, і, коли дехто вважає, що завданням еміґрації є виключно ’’кричати”, а завданням україн ців в Україні є здобувати знання, позиції і... терпіти, то слід завважити що принайменше треба нам знати, як, коли, де і про що кричати. У світі є багато галасу і без нашого крику, та щораз менше охочих його слу хати. Віримо, що Світовий Конґрес виправдає наші бажання і надії на краще завтра нашої спільноти. Запрошуємо наших членок і жіноцтво поза межами наших жіночих організацій взяти численну участь у нарадах Конґресу та в усіх його імпрезах. Також запрошуємо їх узяти масову участь у Жіночій сесії, що її влаштовує Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) напередодні Конґресу. О. с. п. НАША ОБКЛАДИНКА Нашу обкладинку у цьому числі при крашує світлина роботи Олександра Пежанського. Пишемо знову, бо вже не раз користали ми з його немалого архіву фотографій, в якому його дружина і дочка (сама теж добрий фотограф) зберігають неоцінені мистецькі, а заодно документальні знімки Олександра Пежанського. Про нього містили ми коротеньку нотатку в числі за липень-серпень 1973 р. Тоді то на обкладинці "Нашого Життя” була фотографія бойкині зі Славська при сінокосах. У листопаді 1975 р. на обкладинці найдемо мистецьку світлину львівської т. зв. Волоської церкви, а в числі 5 за 1974 р. на першій сторінці знімок, який О. Пежанський назвав "Спрацьовані руки”, який був нагороджений на виставці УФОТО в Н. Й. у 1970 р. Тепер фотографування дуже поширене й популярне. Існує величезна кількість апаратів з різними упрощеннями й можливостями. Цей хто фотографує не мусить наставляти світла, об’єктиву, майже все апарат виконує автоматично. Але на виставках оглядаємо багато знімок, які технічно навіть досконалі, але не мистецькі. Фотографіки хочуть інколи звернути увагу й притягають технічними ’’трюками” Але мистецька фотографія вимагає від автора багато більше: не тільки вибір об’єкту, його освітлення, але саме висвітлення та відбитки дають можливість виявити вмілість і мистецький смак. Інколи та ж світлина вміло опрацьована дає зовсім інші несподівані ефекти. ПОДЯКА Пані Дора Горбачевська свій гонорар в сумі 50.00 дол., який одержала за доповідь на панелі ’’Сьогоднішня українська дитина — майбутнє україн ського народу” під час 18 Конвенції СУА складає на Виховний Фонд СУА. Пані Горбачевській щире спасибі. Ірина Лончина виховна референтка СУА
Page load link
Go to Top