Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Я ко ю ми хотіли б бачити ж ін о ч у організацію сьогодні (Доповідь на 3 Конґресі СФУЖО в Торонто ЗО травня 1977 р.) В суспільному житті сьогодніш нього світу існує деяка дискримінація жінки. Це створює потребу існування окремих, виключно жіночих, організацій. Така ситуація питома не тільки в українському суспільстві, але загально у світі. Загальні суспільні організації переважно опановані чоловіками, а їхні програми не зацікавлюють жіноцтво, або не вклю чають тематики, над якою жінки хотіли б працю вати. Тому постають окремі жіночі організації, які дають змогу жінкам керувати ними самостійно і які своєю програмою зацікавлюють жінок та досто- совані до унікальної психіки жіноцтва, в нашому випадку українського жіноцтва. У загальному програми жіночих організацій включають такі речі: суспільні справи, зберігання української культури, традиції та релігії, дослідж у вання і ознайомлення з історією українського ж і ноцтва, боротьба за лю дські права на Україні, зв’язки з міжнародніми і державними організаціями, вида вання журналів, виховання дітей та інші різні сус пільні та політичні справи. Деякі організації обмежують свою діяльність до однієї або кількох з тих точок, як наприклад до політичної акції, суспільної опіки, а інші організації стараються включити можливо якнайбільше у свою програму. В таких рамках можна окреслити всі наші жіночі організації. В останніх десятьох роках ми були свідками світового відродження жіноцтва — т. зв. "фемі нізму”. Поволі це відродження з’являється теж серед українських жінок. Традиційно українська жінка була завжди поважана. Мужчина переважно низько кланявся, знімав капелюха і давав їй завжди перше місце. Але на тому воно здебільша кінчалося. Правда, жінка була володарем дому, але її місце було переважно в кухні і при дітях. Найбільше,що жінка могла осягнути це стати вчителькою, медсестрою, а в рідких випад ках лікаркою. Промисел, інші проф есії часто були для жінки замкнені. Ж іночі організації в тих часах переважно займа лися суспільними справами, їм дозволялося параду вати з транспарентами чи опікуватися буфетами. На жаль, в багатьох випадках суспільні органі зації на крайовому чи льокальному рівні ще й далі мають таке уявлення про жіночі організації. А найгір ше те, що багато з тих організацій чи відділів на таке трактування їм дозволяють. Так довго як ми, жінки, уявляємо себе виключно кухарками і настоятельками домів, чи секретарками, так довго з нами громадськість в цілому і загальні організації, якими керують переважно чоловіки, не будуть рахуватися. Тільки в останніх часах свідомість жінки піднеслася з домашніх обставин на загально-сус- O lh a S ta w n y c h a Vice P r e s id e n t o f U N W L A . О л ьг а С т а в н и ч а — з а с т у п н и ц я г о л о в и С У А . пільний рівень, і є уже докази, що інші організації та їхні провідники починають з нами дещо числитися. Думаю, що ми, всі жінки, хотіли б небавом ба чити ж ін ку — як голову СКВУ, УККА, КУК чи інших крайових чи світових організацій. Сучасне жіноцтво добилося для себе багатьох таких прав, яких в минулому вони не мали. Ж інки займають високі позиції в урядах в різних професіях як промисел і ін. та становища на академічному рівні. Модерна жінка це переважно високо освічена особа, цікавиться широким полем знання і хоче та старається стати активною і інтегральною частиною суспільного життя її країни. Наші жіночі організації мусять змагати до такої самої цілі. Вони мусять притягати молоду жінку у свої ряди і укладати свою програму та організаційні установи так, що вони підходитимуть до ново- виробленої психіки молодого жіноцтва. В першій мірі організація мусить мати програму, яка охоплювала б зацікавлення молодої жінки в сучасних обставинах життя, а саме: збереження ко реня українського походження, у пов’язані з життям країни поселення; боротьба за лю дські права на державному та міжнародньому полі та зв’язок і спів праця з іншими жіночими і нежіночими організа ціями. Подруге — цілі організації мусять бути спрямо вані на користь загального суспільства, а не виключ но для організації і її членів. В дальшому входить цілий ряд внутрішньо- організаційних обставин, які впливатимуть на успіх організації, її розвиток та приєднання доросту. Члени організації, а особливо її провід повинен приймати молодих щиро. Молоді жінки повинні діставати відповідальні становища і входити в проводи організації. їх не тре ба на кожному кроці поучувати, бо ж це є зрілі жінки! Те, що вони молоді, не означає, що вони не дадуть собі ради чи не вив’яжуться з дорученої праці. Ці самі молоді жінки мають відповідальні праці поза організацією, так що не можна сказати що ’’вона молода і нічого не знає!” Старші жінки, особливо в проводі, повинні дати можливість молодшим виявити 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
