Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПРИСПІВКИ ТА ПІСЕНЬКИ ЛЕТІВ ГОРОБЧИК Летів горобчик: Жив-жив, жив! — А де ж мені сісти? — На печі. — А що ж мені їсти? — Калачі. — Гам! КОТИКУ СІРЕНЬКИЙ Котику сіренький, Котику біленький, Котику волохатий, Не ходи по хаті, Не буди дитяти. Дитя буде спати, Ой на кота — веркота На дитину — дрімота А-а-а. А-а-а. ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ — Зайчику, зайчику, Де ти бував? — У млині, у млині. — Що ти чував? — Там були кравчики, Перебили пальчики Ледве я втік, Через бабин тік, Та через колоду; Та хвостиком у воду — Шубовсть. дихає, кліпає очицями і, мов вивчена в цирку, бігає до кільця по дошці першої лавки. Школярі знов вчинили такий рев, що аж стіни за- дрожали. Пан учитель хвилю безпорадно постояв, потім лагідно проговорив: — Діточки, мишка — невинна звіринка. Дрібний гризун, що живе на полі і по домах. Дрібний, бідний, нешкідливий твір — не треба боятися його. Чи не ганьба, що такі великі школярі, а повний клас вас є, та й боїтесь одної малої мишки? — приступивши до першої лавки, що по ній бігала перестрашена мишка, він ударив паличкою по лавці. Мишка зразу зіскочи ла з лавки, кинулась прямо під ноги пана учителя і десь щезла! — Ой, ой! О-йой-йой! — перелякано скрикнув учитель, бо в штанах горі ногою щось лізло. Почав судорожно потрясувати ногою, побліднів, став копати, як кітка, коли в воду ступить, підтягував і тряс штанами, шкірою пробігли паморозки. В класі настала тиша, як у гробі. Мишки більше не видно. Всі діти випуленими очима дивляться на пана учителя, чому то пан учитель так ногами кидає, чому так страшно сичить, чому обертається? — Та тепер будеш моя! — несподівано скрикнув Матійко і прискочив до ніг пана учителя. Руками став стискати штани над колінами. — Права чи ліва свер бить? — запитав він і, не чекаючи відповіді, рукою почав мацяти ногу зі всіх сторін. Пан учитель стояв непорушно, словечка не промовив і лиш зверху поглядав на Матійкову роботу. — Не бійтеся, не з’їсть! Вже маю її, маю! Туй є! — радісно крикнув Матійко, скочив на рівні ноги з дріб- ною мишкою в руці, якій лиш довгий хвостик висів з його жмені. Хлопці ахнули, дівчата злегенька заквичали, пан учитель віддіхнув, а Матій спитав: — А тепер що буде? Пан учитель повеселішав, підняв з підлоги паличку і наказав: — Всі — до лавок! На місця, раз — два! — І я-а-а? — здивовано спитався Матійко, обережно стискаючи в долонях свою мишку. Вуси пана учителя наїжилися, паличкою неспокійно забарабанив по столі, брови грізно збилися у нього над носом. — Іди на двір! — процідив він крізь зуби. Матійко в мить щез за дверима. Шум в класі вже поступово втихав, коли Матій ко, захеканий, повернувся назад. Моргнувши на дітей, він по-воєнному докладає пану учителеві: — Все в порядку: мишку пустив на дворі. Докінчення на обкладинці НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1977 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
