Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Саме на цих вишивках курсанти взорувалися з добрими наслідками, бо, крім хрестикового вишиття, спопуляризувалася техніка низинки, яворівки і заволікання, а до того відчищено вишивку від небажаних чужих впливів, що її спотворювали. Я ма ла вільну руку влаштовувати курси там де я вважала відповідним, отож я все вибирала місцевості, де вже існували відділи Союзу Українок Канади, якого я тоді була крайовою головою. При нагоді курсів я під тримувала організаційну працю на місцях. Коли наша родина збільшилася ще двома дітьми, я працювала тільки сезоново до кінця другої світової війни, а вдома мені допомагала домашня помічниця. Після війни я 25 років була редакторкою ’’Довкола Дому” в ’’Українському Голосі” і приготовляла куховарську книжку. П: Нам було б цікаво знати, що спонукало Вас опрацювати куховарську книжку. С. С.: Думку про цю книжку висунула Ольга Войценко з Видавництва Тризуб, що видає ’’Україн ський Голос”, до якого під час і після другої світової війни вдавалися мішані подружжя, особливо наші вояки, одружені з неукраїнками, за англомовними приписами наших страв. Ольга Войценко була тоді головою Союзу Українок Канади, а я редакторкою ’’Довкола Дому”, в якому я постійно помішувала приписи. Вона звернулася до мене зібрати й при готовити їх в англійській мові до видання. Мені страшно було брати на себе такий великий труд, і я відмовилася. Тоді вона піддала гадку приготувати приписи збірними силами як організаційний проект, а саме запросити до співпраці одну або дві фахові сили, а за готовими випробуваними приписами звернутися до Відділів. Мені виглядало, що такий плян можливий до здійснення, і я згодилася взяти на себе відповідальність за цілий проект. Отже запросила до співпраці Йоганну Михайленко і Лесю Івасюк, а Централя подала до відділів звернення за приписами. З цих великих плянів вийшла повна невдача на самім початку. Обидві пані мали перешкоди і не могли пристати до праці, а від відділів було так мало приписів, що не було з чого вибирати, бо більшість з них складалася з сучасних канадських приписів, які не відповідали потребам заплянованої книжки. Я була просто в розпуці, бо вже почала призбирувати приписи і робити опити серед пань з нової іміграції про характер харчування в тих частинах України, звідки вони походять. З того всього я взялася сама до праці без допомоги. П: 3 якими труднощами ви зустрічалися в процесі праці? С. С.: Найбільше мороки завдала мені переміна європейської ваги на канадську міру на горнятка, ложки та на вагу фунтами й унціями. Деякі приписи я вибирала з галицьких куховарських книжок та з річників "Жіночої Долі” і ’’Нової Хати”, а такі приписи треба було по кілька разів випробовувати. Я так само зверталася з приписами до пань, що мали славу добрих господинь. У випробуванні приписів допома гали мені пані що я на них могла полягати. П: Як довго Ви працювали над виготовленням рукопису? С. С.: Поверх шість років. Книжка вийшла 1957 року, а тепер у продажу восьме видання. Ця книжка здобула велику популярність тому, що, крім збірки приписів, вона дає інформації з української культури, народніх звичаїв, обрядів, вірувань, фолкльору тощо. Ніяка українська книжка на мала стільки прихильних рецензій і відгуків в англійській пресі в Канаді, як "Традишенел Юкренієн Кукері”. При тому скажу, що приготовляти куховарську книжку це не така легка справа, як може здаватися. Приписи мусять бути точні. Бувало так, що я не могла спати, бо привиджувалися мені приписи, ложки, горнятка. Часом я зривалася вночі записати, що ось у тому або іншому приписі забагато рідини, є якась інша неточність. Нервова втома мене обезси- лювала. Але я якось все це пережила і радію, що книжка вийшла успішною. Інтерв’ю добігає до кінця. Мені ще цікаво чи можна наші українські приписи перемінити на мало- кальорійні? Пані Савела всміхається й каже: ”Ви питаєте, як можна ласувати українськими кулінарними спеціяльностями і не прибувати на вазі. Ой не вдасться, не вдасться... Треба при тримуватися строгої контролі... Я таксамо мушу вважати на кальорійність, бо живу сама (я вдова), діти розійшлися по світі і часом з нудьги переходжу міру, ласую... Відкладаю листа. ’’Усього Вам найкращого з проблесками молодої весни”, пише на кінець пані Савела Збираю усі картки. Кладу в коверт, несу до редакції ’’Нашого Життя”... Стипендія на педагогічний курс УВУ ПОДЯКА ТОВАРИСТВО ’’РІДНА ШКОЛА” НЬЮАРК-ІРВІНҐТОН оголошує стипендію на педагогічний курс при Українському Вільному Універси теті в Мюнхені, Німеччина, враз із коштами перелету. Курс запляновано від 18 липня до 12 серпня 1977. Стипендія призначена для бажаючих вчити в нашій школі Українознавства Зголошення з життєписом слати на адресу: RIDNA SHKOLA 1015 Sanford Ave., Irvington, N.J. 07111 Скпадаю щиру подяку родині, приятепям, Хвальній Управі, і паням союзникам 59 Відділу СУА за від відини дружини в шпиталі та прислані листи, побажання скорого видужання, за книжки і цвіти. Спеціяпьно сердечно дякуємо Вп. п. докторові А. Лемішці за віддану лікарську опіку, так у свойому бюрі, як і у шпиталі. З вдячности складаю на Пресовий Фонд журналу ’’Наше Життя” 10.00 дол. Ольга і Антін Траски НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1977 9
Page load link
Go to Top