Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
C. C.: Враження колосальне! Для мене, молоденької учениці з фарм, відкрився новий чарівний світ, усе було цікаве й захоплююче — і українознавчі курси, і засідання Каменярів, і товариське співжиття, і величаві щорічні Всенародні З’їзди з участю кілька сот народу, на яких у доповідях і дискусіях обговорювано справи українського життя. А вже зокрема припав мені до душі студентський клич, що на всіх зібраннях ми гуртом унісоном вигукували: ’’ПУГУ! КОЗАКИ! В САСКАТУНІ БУРСАКИ! ДЛЯ НАРОДУ РОСТУТЬ СИЛИ В СЛАВНІЙ БУРСІ ПЕТРА МОГИЛИ! БУРСА-БУРСА, БУР-БУР-СУК! САСКА- САСКА-САСКАТУН!” Під впливом інститутського виховання, що ним керував тодішній ректор Василь Свистун, а йому допомагала студентська Рада, що складалася з кількох старших студентів університету, в мене закріплювалося бажання працювати для народу. Якою та праця мала б бути, я й сама не була певна. Вже тоді я відчула потребу звернути увагу на україн ську жінку, щоб вона упевнилася в своїй вартості як самостійна повноцінна людина і зайняла належне місце в суспільному житті. Я бачила, що дівчата в Інституті не такі сміливі, як хлопці, не почувалися певними себе, не займали провідних позицій в студентській діяльності. У зв’язку з такими думками про жінку мене особливо зацікавив курс домашньої економіки, що я брала в середній школі (гай скул). Я ніколи перед тим не уявляла собі, що домашні науки можуть бути науковим предметом на академічній висоті, як і інші курси. Під впливом того курсу в мене блиснула думка, що між наукою домашньої економіки і змаганням жінки вийти поза свій поріг ширше в світ є спорідненість. Це поглибило моє заці кавлення домашньою економікою як науковим предметом. П: Чи ці погляди вирішили Ваш вибір домашньої економіки як звання? С. С.: Ні, це прийшло пізніше, бо в моїм житті зайшла тоді зміна. 1921 року я одружилася з новопризна- ченим ректором Інституту Юліяном Стечишином. Одруженою, я далі продовжувала свою освіту, закінчила середню школу, учительський курс, учителювала три роки і при тому виховувала маленького синка. Будучи дружиною ректора, я була зобов’язана допомагати йому у вихованій ділянці Інституту, викладати на курсах українознавства, наглядати над дівчатами в роді настоятельки, провадити з ними курси вишивок, писанок, заступати ректора в часі його відсутности.Все це була добровільна праця без винагородження. Тому що я відповідала за виховання дівчат в Інституті, я бачила потребу допомогти їм набрати віри в себе і свою вартість через промови, дискусії, читання тощо, як важливий крок підготов- лення до провідництва в українських околицях. В тій цілі, за моєю ініціятивою, зорганізовано в Інституті Товариство Могилянок 1923 року, яке відіграло велику ролю в історії українського жіночого руху в Канаді. За старанням провідних могилянок заісну- вало в Саскатуні 1923 року Жіноче Товариство, яке стало зразком і спонукою організувати подібні това риства в українських околицях, з чого розвинувся масовий жіночий рух в Канаді, а це довело до формування першої в Канаді крайової жіночої організації СОЮЗУ УКРАЇНОК КАНАДИ на жіночім з’їзді в Саскатуні 1926 року. Я була у проводі цього руху, очолювала Союз Українок Канади поверх дев’ять років, була першою редакторкою жіночої сторінки в ’’Українському Голосі” Пізніше була редакторкою відділу ’’ДОВКОЛА ДОМУ" впродовж 25 років. Почуваюся дуже вдоволеною, що Союз У. К. виріс на велику силу. При тій всій громадській праці я ще й доповнювала свою освіту в університеті. П: Як Ви погодили Ваше родинне життя з такою широкою громадською працею і студіями? С. С.: Як знаєте, в тих давніх часах не було прийнятим, щоб одружена жінка вчащала до школи, тому дехто дивився на мене критично. Але я була дуже щаслива, що мала доброго і розумного чоловіка. Він радів, що в мене було бажання про довжувати освіту і заохочував мене та помагав, зокрема, бувало, допомагав і в праці Союзу Українок, якщо заходила потреба. 1929 року він покинув працю в Інституті, записався на студії прав в Саскаче- ванськім університеті, ми перейшли на приватне мешкання і всі троє, включаючи малого синка, ходили до школи. На ті часи це справді небувале. Тому я вважаю, що я була ’’визволена” ще в тих давніх роках, коли не було модним говорити про визволення жінки. 1926 року я записалася на курс гуманістики на університеті, а в додатку ще й побирала повний курс домашньої економіки, що мене особливо цікавила, і закінчила студії 1930 року, отримавши ступінь В. А. В тих роках українські дівчата тільки починали ціка витися університетською освітою, і я була перша українка-абсольвентка того університету і перша українка в Канаді з освітою в домашній економіці. Після ґрадуації університет дав мені працю лекторки домашньої економіки на провінцію в так званім ’’Екстеншен Департаменті” На ті часи така посада для українки вважалася надзвичайною, бо асимі ляційна акція та упередження до людей чужи нецького походження діяли повною силою. П: Чи можете сказати дещо про цю працю? С. С.: При університеті діяв окремий департамент, який провадив безплатні курси на провінції в ділянці рільництва і домашніх наук, а періодично такі курси відбувалися в університеті для людей з провінції. Тому, що я українка і розуміла потреби українського життя, мені припоручено відвідувати переважно українські околиці і там організовувати для жіноцтва одноденні або дводенні курси, до яких входили лекції і демонстрації про відживу, харчування, товарознавство, консервування продуктів, устатку вання помешкань, добір меблів, вишивання, плетення тощо. В українських околицях я все включала до курсу практичну лекцію про українські вишивки і мережки — техніка, кольори, примінення до сучасних потреб. Я возила з собою збірку вишивок. Відвідуючи Західню Україну 1928 року з моїм чоловіком, я закупила багато зразкових вишивок в Українськім Народнім Мистецтві у Львові, що мені Ірина Павликовська допомогла вибрати. Пізніше рік за роком я доповнювала збірку новими зразками. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
