Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МОВА-ПРОБНИЙ КАМІНЬ НАРОДУ ІВАННА РОЖАНКОВСЬКА 100 літ тому, 1876 року в місті Емс у Німеччині біля Вісбадену, цар Олександер II видав таємний указ про заборону друку і поширення книжок україн ською мовою в Україні. Забороняв той указ довіз книжок та брошур друкованих за кордоном. Виданий був поза порядком звичайного законодавства. Його не розглядала Державна рада чи Рада міністрів. Хоч за сто літ змінилася форма влади на Україні, але не змінилися наміри й методи теперішніх воло дарів країни. Ось в останніх тижнях 1976 року преса широко писала про ліквідацію друку наукових видань українською мовою. Інша форма, але ті ж "старші брати” чи то на царському троні, чи у формі "влади робітників” — одна їхня ціль. Це одна сторона справи, яка пригнічує і давить кожного члена нашої нації. Але є й друга. Не зважаючи на Емський указ, ні на переслідування сучасного режиму, українська мова досі не зникла, не вмерла, хоч грозить їй усе ще смертельна небезпека. Історія доказує, що окупанти можуть грабувати матеріяльний дорібок, фізично нищити населення, одначе рідну мову, свій найбільший скарб, народ може зложити лише в добровільній, ганебній данині, бо ніяка зовнішня сила неспроможна цього зробити. У часах національної трагедії мова, поетичне слово, залишається часто одинокою зброєю понево леного народу. У давніх часах народна творчість зберігала в пам’яті народу його історію. В літописах, переказах, думах, нагадувала славне минуле, оспівувала лицар ські постаті, перемоги й невдачі. Немає сумніву, що ці поетичні твори невідомих авторів, перетоплені у вогні почувань народу, вирізьблені силою його уяви, були моральною остоєю в часах неволі і руїни, під держували прагнення волі. "Слово о полку Ігореві” запалює уяву новітніх письменників та стає для них джерелом надхнення. Нав’язуючи до вікової традиції, українська літе ратура нової доби завжди стояла на службі народу. Без наказу, без нагая, без цензури, а спонтанно, з глибини душі і почувань, генії українського духа були органічно пов’язані з народом, черпали з його скарбниці, писали про нього і для нього. їхні твори це смолоскипи, що присвічують у пітьмі неволі, а іскри із них запалюють духа грядущих поколінь. Один і з найяскравіших смолоскипів — це творчість Лесі України. Вагу поетичного слова вона розуміла в цілій глибині, пишучи: "Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів”. Зайво шукати в українській літературі кращого визначення ролі письменника, як у цій перлині.: ”Не поет, хто покидає Боронить народну справу, Щоб словам своїм блискучим Золотую дать оправу. Не поет, хто забуває Про страшні народні рани Щоб на вільні руки Золоті надіть кайдани”. Українська література знає мало поетів, що забули про ці страшні народні рани. Із мозаїки творів Шевченка, Лесі України, Франка й інших постала чудова панорама рідної землі; ідеалізовані ними істо ричні події і постаті піддержують духа народу та стають символами свободолюбних ідеалів. Вони й записали для історії страждання і кривди народу. Спільна мова єднає у націю людей, що мають спільну історію, культуру, традиції, ті самі ідеї. Виходить вона з надрів народу, передають її з поко ління в покоління, у ній знаходять свій вияв думки, почування, обряди, леґенди, філософія, поезія народу. Вона відмінна від інших, неповторна, без застережна власність національної спільноти. Мова визначує границі нації — вони сягають туди, де ще лунає народна пісня, де ще живе давня легенда. Початки кожної мови в сивій давнині віків. Плекають і збагачують її століттями широкі маси народу, великі письменники і поети оформлюють її, ушляхетнюють і впроваджують до літератури. Народна мова шліфована творчим таланом Данте, Бокачія, Петрарки, стала мовою італійців, мова Шекспіра мовою англійців, мова Котляревського, Шевченка, Лесі України, Франка — мовою україн ського народу. Окупант України — жорстока Москва від віків фізично й духово нищить український народ і знаючи вагу рідного слова, намагається всіми засобами змести з лиця землі українську мову. Гекатомби жертв склав і складає український народ в оборону своєї мови і культури. Американська держава, святкуючи 200-ліття свого існування, підкреслила свою пошану для етнічних окремішностей усіх народів, які є її грома дянами. Вона дає можливість плекати окремим народам свою власну культуру, науку, звичаї і, очевидно, мову. Користаючи з того, нашим обов’язком є піти у відсіч братам в Україні не тільки демонстраціями, але й плеканням тієї мови, яку там хочуть знищити. Не вільно спихати всю від повідальність за існування і розвиток мови на тих які живуть під тиском московських тиранів. Нам треба активно включитися в боротьбу за мову. А ця боротьба це наука, плекання, пошана і досліджу вання української мови. Збереження української мови в батьківщині і на еміграції — це найкраща відповідь сучасним виконавцям Емського указу. 2 НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
