Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОВЕРНЕННЯ ДО ЛЬВОВА Д есь дал еко-дал еко, що лиш слово дом ове, Д есь глибоко-глибоко в стародавньому дні, Обізвався твій голос, м оє місто-любове, Твоє бранне крило пролітає в мені. В цьому нашому світі у плинкім нощеденні, В цьому нашому світі, д е доля терпка, Моє місто-любове, нам з т о б о ю священні І світанок Данила і вечір Франка. Доки сняться нам сни, доки сняться нам ріки, І марнота марнот по душі не снує, Моє місто-любове, дорогі нам навіки Ті, хто д е с ь за тобою , ті, хто зараз тут є! Загальний вид міста Львів. Світл. О. Пежанський Overall view of Lwiw. ПЕРША РАНА А в то р присвячує цього ф епейтона як с а л ю т Україн ському Ж ін о ц т в у — на закін чення М іж н а р о д н ь о го Р оку Ж інки. Одна з найвидатніших жінок- учасниць наших Визвольних Змагань, Олена Степанівна, у своїх споминах п. з. "Напередодні великих подій”, виданих "Червоною Калиною” у Львові, в 1930-му році, так описує початки своєї військової кар’єри в рядах Січового Стрілецтва”: ”... 28 серпня 1914 року я відійшла д о с. Гаїв і зголосилася д о сотні. Сотник Чмола прийняв мене, по надумі, на свою відповідальність. Вночі ми залишили Гаї. Гомін війни з східнього ф ронту до х о д и в д о Львова. Були навіть чутки, що сотня звела вже бій з москалями і мала легко ранених. Тимчасом ми, у веселом у настрої, з бухонцями хліба на гостро-наїжених багнетах, бо не було їх д о чого покласти, — входили Личаківською вулицею в мури Львова. У першій чвірці, посередин і, йшли Гандзя Дмитерко і я”. (Стор. 43). Сотні призначено на постій бурсу У к р а ї н с ь к о г о П е д а г о г і ч н о г о Товариства при вулиці Х одоров- ського. На подвір’ї зробив перегляд вояцтва курінний Василь Дідушок, "мій Будинок великого театру у Львові The theater in Lwiw. особистий ворог”, — за словами авторки споминів. 30-го червня сотня відмаршувала на Головний двірець, д е її п осад ж ен о в вагони. П ер ед самим від’їздом транспорту, сотника Чмолу покликав д о с е б е командант Леґіону, от. Галущинський, і дав сотникові короткий наказ: "Скажи їй, хай заби рається з вагону"! "Це була, здається, п р и сл у га Д іду ш к а , — пиш е О. Степанівна, — а може... чиянебудь інша”. М о л о д а с т у д е н т к а -п а т р іо т к а , активна членка Стрілецької Органі зації ще з гімназійної лавки, д у ж е важко пережила цей прояв дискри мінації, — як ми тепер сказали б м о д н и м с л о в о м , — цю перш у, сер деш н у рану, нанесену їй не ворогом, а своїми ж таки товаришами зброї. Вона пише: "Обгорнув мене жаль, біль та обурення. Я не була при падковим гостем с е р е д стрільців. В стрілецьку акцію я вклала д о вибуху війни також частину своєї праці. Як посмів хтось зовсім новий с е р е д стрілецтва заборонити мені сповнити мій обов’язок — згинути за вибране діло?" (Стор. 44). А л е О л е н а С т е п а н ів н а н е належала д о тих жінок-вояків, що легко здаю ть позиції. Вона писала "гарячі, повні гніву слова протесту” д о Боєвої Управи у Львові. Тут боронив її справи д -р Кирило Трильовський. Інший член Управи, якого Степанівна не називає, запропонував їй працю... розвідчика в Болгарії, але вона не згодилась, б о "бридилася шпіонажі”. Врешті Боєва Управа дозволи ла їй виїхати з стрільцями-залишенцями, під командою д -р а В. С таросольського, д о місця постою Леґіону УСС. Там вона зустрілась з своєю подругою Гандзею Дмитерко, від котрої д ові далась, що її, Гандзю, теж викинули з транспорту, але аж у Стрию... НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1975 7
Page load link
Go to Top