Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВИШИВАНА ОСІНЬ О ксана б ри згун с о к о л и к (У пам’ять Люби Луцької, яка вишивці дал а все своє серце, любов і знання) Вишивана осінь. Цей образ, це останній образ, який Люба Луцька понесла зі собою в інший світ. 22-го вересня минулого року відійшла вона від нас. Ще недавно здавалося нам, що це цілком само зрозуміле, що пані Люба поміж нами. От, накрутиш телефон, або скочиш на кілька хвилин до пансіону, щоб дістати пораду: які відтінки червоного взяти?... А .. яке полотно краще для того взору? У вухах дзвенить наказове: "Оксано, знаю новий спосіб вирізування, приходіть!” і моє: ”як тільки матиму час".... Так і лежить розпочата вишивка... Не знайшовся час тоді, аж 22-го треба було все на бік відложити. Вістка телефоном. Ні, це не може бути?... а там панахида і похорон... Вишивана осінь... Цей образ так уперто нагадує нам її і залишається назавжди перед нашими очима: сиве волосся, гладко зачісане вгору, струнка, завжди усміхнена, завжди повна ентузіязму. Ніколи не нагадувала холодної суворої зими, що кінчається. Тепло, заохота до праці, гумор, і нерідко звернення до нас: жартівливе, "Ах ти дрантя” ... зі збиточним промінчиком в очах. Нагадувала усміхнену осінь, яка задоволено переглядала кількість і якість плодів, наслідків своєї праці. Це було десь у 1961 чи 62 році. Зателефонувала близька знайома: — Хочу тебе запросити на прийняття до пані Луцької. — Але ж як я піду, я пані Луцької зовсім не знаю. Знаю тільки з преси, що вона недавно втратила свого друга, сотника Мирона Луцького. — Це не має значення, Пані Луцька хоче показати зразки незнаних придніпрянських вишивок, і ми знаємо, що ти тим цікавишся. Як було не піти? Це було увечорі, на 208 Оуквіл в Торонті. Пам’ятаю елеґантну струнку постать господині, її теплу усмішку, біля 20 гостей-пань та чудові вишивки, яких до того часу ніколи не бачила. Як уже всі надивилися, надивувалися, пані Люба подала чай зі солодким. Від всячини столи вгиналися, а розмо ва була тільки про "чуда", які ми бачили тількищо. Прощаючися з новою знайомою, я відважилася сказати, що то прямо гріх, щоб ми тільки поди По деякому часі до мене зателефонувала пані Луцька. Постановила розпочати курси вишивання, якщо найдуться зацікавлені. Телефон пішов у рух. За кілька днів зорганізувався перший гурток виши вальниць. Ходили ми не тільки з ножицями та нитка ми, але передусім з зацікавленням і лю бов’ю до вишивки та повагою і подивом для пані Люби. Не забували принести 25 ц "високої” оплати за лекції, яка була призначена на СФУЖ О. Регулярні лекції змушували нас багато вишивати дома і ми не жартували! Хто зачав ходити, захоплювався, а хто хотів, багато навчився. Пізніше ми поміж собою жартували: ’’Куди йдеш?” ... ” На університет до пані Луцької”. Сама пані Люба називала себе жартом "вишивальницею, знаною в краю і заграницею”. Не раз бувало — засиділися. На столі з’являвся чай і печиво, щоб додати сил. Голки швидко бігали, а при тому йщла виміна думок. Пані Люба радо роз казувала цікаві фрагменти свого життя. Без посередньо і щиро. Хоч справжні ’’секрети” я дові далася щойно недавно з 2-ох джерел: інтерв’ю, яке перевела з пані Л уцькою пані Винницька (пере ховується в архівах ЛУКЖ) та від родини покійної пп. Кальбів. Так «©малу заповнювався кольорами образ цікавої, виїмкової жінки, якої шкіц можна було зробити з її власних оповідань. Народилася у 1895 р. у родині Карановичів, у Брідщині. Від 8-го року життя вчилася в Інституті для дівчат у Перемишлі, де в той час вчилося біля 240 дівчат. Закінчила його у 1912 р. В Інституті помітили її малярські здібності і по матурі вона поїхала до Львова, де вчилася приватно у маляря Батовського. Крім щ оденної науки малярства, де як згадує п. Люба, ранком малювала акти модельок, а пополудні інші теми, раз на тиждень брала лекції фортепіяну. Готувалася п. Люба до семінарійної матури, до якої треба було, за її словами, ’’різати скрипкою ” . Люба Луцька серед піль Янчина. Luba Lucka in a wheat field. вилися на це все. Напевно багато з нас радо навчилися б тих різних прекрасних родів вишивання. 10 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
