Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРІЯ БАРАГУРА ПОДЯКА Складаємо щиру подяку Екзекутиві Українського Народнього Союзу за безкоштовне відступлення кімнати для тимчасового приміщення збірки народнього мистецтва. В ел ико д уш н ий ж ест Е кзекутиви У Н С ою зу вможливить працю над експонатами до часу закін чення ремонту будинку в Нью -Йорку і відкриття Музею. Екзекутива СУА ВІД ЗБІРКИ НАРОДНЬОГО МИСТЕЦТВА ДО МУЗЕЮ Факт, що збірку народнього мистецтва, яка є власністю СУА, союзянки окреслю ю ть назвою ’’Музей Народньої Творчости” , ’’Музей Народнього Мистецтва” , чи "Музей СУА” , має свою проречисту вимову й психологічне умотивування — він свідчить про задушевне бажання членства мати справжній музей, який був би власністю організації, але одно часно, як культурно-мистецька установа, базована на наукових засадах, служив би потребам громади, зокрема дослідників-науковців. Але шлях від збірки до музею далекий, тяжкий і коштовний на труд і фінансові засоби. Первопочатків збірки треба шукати в 1926 p., коли то в готелі ’’Астор” у Н ью -Йорку відбулася виставка народньої творчости, складена з експо натів, випозичених у приватних людей, здебільша членок СУА. Успіх цієї виставки переконав провід СУА, що організація мусить мати постійну виставку. У 1932 р. закуплено певну кількість мистецьких пред метів у кооперативі "Українське Народне Мистецтво” у Львові й виставлено її в українському павільйоні під час світової виставки в Чікаґо, а потім по цілій мережі клітин СУА на терені СШ А. Ці експонати стали стрижнем колекції народнього мистецтва, до якої додавано щораз нові предмети, інколи неповторні та неоціненної вартости. Цю збірку показано знову під час 14-ої Конвенції СУА в 1965 р. Кульмінаційним пунктом на шляху розвою збірки було приміщення її в чотирьох кімнатах Україн ського Інституту Америки. В квітні 1967 відбулося врочисте відкриття збірки з участю американських ж ур н а л істів, для яких влаш товано пресову конф еренцію і прийняття для американських і іншо- національних організацій. Збірка притягнула багато відвідувачів, а що стала служити публічним потребам, отримала стейтову дотацію. Здавалося, що шлях від збірки до музею відкритий... Але 1971 рік приніс несподіваний удар, і з того року почався її тернистий шлях, а крива її розвою гостро пішла вниз. З незалежних від СУА причин збірку закрито для відвідувачів, і через те вона втратила стейтову дотацію, яка сьогодні дійш ла б до поважної суми. У 1973 р. адміністрація Українського Інституту Америки видалила збірку з його приміщень, і вона опинилася в домівці СУА в Ф ілядельф ії. Хоч тут немає відповідних умов, все ж таки праця над клясиф ікацією, каталогуванням і консервацією експонатів ведеться безперебійно. Поруч матеріяльно-фізичних ударів видалення зібрки мало свої некорисні моральні наслідки. Загал громадянства й його організаційні клітини постави лися байдуже до акту видалення збірки, а якщо й відізвалися деякі голоси в її обороні, то вони були анемічні й неефективні. Цю байдужість загалу до пам’яток рідного мистецтва боляче відчув СУА. Другий негативний моральний наслідок це позбавлення збірки її ролі й місії, яку вона відограла б у 200-ліття Америки, 100-ліття українського поселення в С Ш А і 50-ліття організації, яка покликала її до життя й піклується нею. Ще інший негативний наслідок — збірці відбрано її ролю заступити недоліки музейництва в Україні, де його ведеться несистематично, цінні пам’ятки вивозиться в Московщину, арештується музейників, а пам’ятки окреслюється, як совєтські, а то й російські, скарби культури. Управа УІА, мабуть, не усвідомила собі тієї обставини, видалюючи збірку... Але після кожної бурі приходить погода. І збірці засвітив ясний промінь нових розвоєвих можли востей. Це придбання дому СУА, в якому цілий поверх буде відведений на її приміщення. З’явились можливості витягнути її зі скринь і підвалів на світло денне просторих, привітних, сухих кімнат, які будуть відповідно обладнані для потреб збірки, й розпочати нормальну музейну працю. З тією метою вже діє спеціяльна музейна комісія, очолена заступницею голови СУА Лесею Різник. Ці нові перспективи вимагають праці, фахових сил, устаткування, а це тягне за собою фінансові засоби. Є кілька джерел їх здобути: перше — це привернення збірці стейтової дотації з моментом поновного її відкриття для відвідувачів; друге — це фінансова допомога, яку дадуть збірці не лише союзняки, але й усе громадянство, так організації, як і приватні особи, бо цей майбутній музей, хоч і є власністю СУА, стане також всеукраїнською націо нальною установою, однією з нечисленних того роду поза межами України. Купівля цеглинок, дотації, даровизни, записи лриватних збірок для музею, випозичення в його користування з приватних колекцій, спеціяльні збірки фондів, імпрези у користь збірки, ось засоби, які причиняться до її росту до розмірів музею і заплевнять їй тривале існу вання. Гарним прикладом хай послужить готовість молодої піяністки Ю ліяни Осінчук дати навесні 1976 р. низку власних концертів і дохід із них призначити на потреби музейної збірки. Зробити зі збірки музей — завдання тяжке, але амбітне, далекосягле й історичного значення, й тому варто для тієї високої цілі потрудитися. НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1975 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
