Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
налістів, в тому 22 жінки, членів ОУН. Підсудних засуджено 19 січня 1941 р. на смерть і перевезено до Бердичівської в’язниці. З приходом німців до Бердичева в’язнів звільняють з тюрми. Галина повертається до Львова, де її арештують німці. Чудом вдалося їй втекти з тюрми під час проходу подвір’ям. Вона виїжджає до Німеччини та вступає на університет у Мюнхені на дентистичний факультет. Проводить громадську діяльність між українськими робітниками, яких вивезено до Німеччини. Об’їжджає їхні осередки, провадячи освітню та харитативну працю. Одночасно з доручення І. Климкова-Леґенди, члена проводу ОУН, стає зв’язковою між Німеччиною і Україною. В Берліні, на зв’язковій квартирі пані Гайдер арештує її німецьке Гестапо. Слідство пере водить відомий з своєї жорстокости кат Вірзінґ, який знущається над нею. Незважаючи на страшне кату вання не вдається видобути від неї ніоного слова. Галину Столяр замучили 26 листопада 1942 р. Щоб затерти сліди, повісили її на рушнику, мовляв, скін чила самогубством. Наступного дня винесли її тіло з келії, та де поділи його — невідомо. Бібліографія: Лугова, Лідія. Життя і смерть Галини Столяр, закатованої Вірзінґом. "Український Само стійник", 14 травня 1950. Лугова, Лідія. За світлим покликом. "Наше Життя", листопад 1957. С.Л. Д-Р АННА ГАНКЕВИЧ-ХОРКАВА — В’ЯЗЕНЬ НОМЕР 33666 Народилася у сім’ї священика Михайла і Анни з Левицьких Ганкевичів, 19 грудня 1914 р. в Білявинцях. До школи ходила у Чорткові, а відтак до гімназії ’’Рідної Школи” в Станиславові. Тут саме вступила в члени ОУН і була його провідним чле ном, організуючи юначок. Опісля у Львові продовжувала діяльність та була зв’язковою. У 1939 р. її арештували поляки. Аж до вибуху війни перебу ває вона у тюрмі на Лонцкого. Як тільки її випустили, вступила на медичний факультет. Та студії не проходили у безпечній атмосфері. Час від часу мусить виїздити на село, щоб уникнути чергових арештів, яку проводили більшовики серед студентів особливо тих, які сиділи в тюрмі за Польщі. Незважаючи на такі умовини студії проходять успішно. Як про це розказують її товариші, її характеризувала здібність вчитися серед будь-яких обставин. Наука приходила їй незвичайно легко, але жити доводилося у важких матеріяльних умовинах та під постійною загрозою арешту. Те саме продовжу валося і з вибухом війни з німцями. Вкінці таки Аню в 1942 р. німці арештували і вона просиділа знову на Лонцкого тим разом у німецькій тюрмі шість місяців. Дякуючи старанням Митрополита Андрея Шептиць- Д-р Анна Ганкевич-Хор- кава — член ОУН кого її звільнили, і вона знову продовжує студії та свою працю зв’язкової ОУН. Видавалося, що почнеться її особисте щасливе життя, бо виходить заміж за Богдана Хоркавого, але три тижні після він чання її знову арештують та вивозять до концтабору в Равенсбрік, а опісля до Нойбранденбурґу. Чоловіка — члена УПА так і не довелося їй побачити. Він згинув не відомо докладно де. Спухла з голоду виходить на волю після закінчення війни, відшукала родину і знову продовжує студіювати улюблену медицину. Закін чує студії у Німеччині, серед вічної небезпеки приму сової репатріяції. Вкінці разом з родиною переїз дить до Америки і тут знову студіює щоб нострифі- кувати свій лікарський диплом і то навіть у двох Штатах. Цей короткий життєпис говорить сам про неї, без потреби додаткової характеристики. Незвичайна послідовність, сила волі та відданість каже їй не покидати у жадних умовинах ні студій ні праці у підпільних організаціях. Ті, кому довелося ділити з нею долю в’язнів, розказують, що була вона там підпорою, і піддержкою для своїх товаришів недолі. Такою ж опікункою повною сердечної турботи була вона для своїх малих пацієнтів, бо вибрала вона собі якраз спеціяльність лікарки дитя чих хворіб. Десятки їх, а то й сотки мають у своїй пам'яті її добрий усміх, а матері пам’ятають її знамениті діяґнози і поради. Такою ж приязною опікункою була для членів своєї ближчої і дальшої, численної сім’ї. ЇЇ хвороба напевно була наслідком пережитих у тюрмах злиднів. Як лікарка мусіла бути свідома її розвитку і неминучого закінчення-смерти, яка наступила 14 лютого 1974 p., але усміхатися не переставала до кінця. Напевно ніхто з тих, хто її зустрічав чи то в її лікарському кабінеті, чи то на товариських, чи громадських зустрічах не думав про те, що ця мила, усміхнена пані, це активна членка ОУН, підпільниця, колишній в’язень номер 33666. НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1975 7
Page load link
Go to Top