Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗАЙЧИК, ВИВІРКА І ДЯТЕЛ Зима. Стоять сумні безлисті дерева, тільки зелена ялина радіє, неначе при мамі маленька дитина. А під тою ялиною Зайчик має свою хатку. Невеличка тая хатка, стіни зі снігу, за дах правлять густі гілочки ялини. Зайчик спить, вирячивши, як звичайно у зайців буває, свої банькаті очі. Холодний вітер туди не добе реться, лис туди не залізе, мисливець Зайчика тут не зауважить. Раз вискочила на ялинку Вивірка й почала гойдатися над Зайчиковою хаткою. Зайчик вийшов, чемно вклонився і став про сити: — Люба сестричко! Прошу тебе дуже: перейди на іншу гілку. Ти гойдаєшся і стря саєш із гілочки сніг, а він сиплеться мені на шию. — Не доводь мене до злости! — запищала Вивірочка. — Бачите! Таке куцохвосте, а хоче розпоряджатися в лісі! Вивірочка почала ще дужче гойдатися та ще й приговорювати: — Ті-да-да! Ті-да-да! Сніг сипався, сипався, врешті засипав Зайчикові хатку. Ледве видряпався сердега зо снігу, сів собі на стежці та й заплакав. Аж тут прилетів Зайчиків приятель, Дятел. — Чого ти плачеш, Зайчику? — спитав Дятел. — Як мені не плакати? Вивірка засипала мені снігом хатку! 28 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top