Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПЕРСПЕКТИВИ НА МАЙБУТНЄ НАДЯ ДЕЙЧАКІВСЬКА У житті людини 50 років — це вже поважний вік; людина має багато досвіду, головні цілі осягнені, і вона знає точно куди прямує. В організації чи інсти туції 50 років це ще досить молодий вік. За 50 літ СУА багато зроблено, але в тому було немало експе риментів, шукання і припадковости. Це дало багатющий досвід без якого неможливо думати про майбутнє. Так зложилося, що кінець 50-их років існування СУА збігається з певними змінами напрямків нашого суспільства — і ширшого, в якому живемо, і вужчого, українського. Ці нові тенденції і настанови треба вивчити, їх використати і відповідно до них присто сувати програму організації. Др. Цимбалістий у статті ’’Час і людина” науково доказує, що українці, як нарід, найбільше присвя чують уваги теперішності, а найменше майбутньому. "Ми реаґуємо на щоденні та сучасні події жваво, імпульсивно, виявляючи одночасно не раз подиву- гідну винахідливість, практичність і майстерність імпровізації. Якщо взагалі підготовляємося до май бутнього, тоді наші пляни найчастіше обраховані на коротку відстань”. Наслідки такої національної психологічної риси самозрозумілі. Жіноча частина українського народу, принаймні в останньому столітті, виявилася більш чуйною на зміну потреб у суспільстві, здібнішою поборювати національні хиби і більш готовою сприймати нові течії та достосовуватися до них. Тут зацитую знову психолога д-ра Цимбалістого: ’’Виглядає, що наші жінки виявляють багато більше діловости, зрозу міння потреб і сенсу відповідальности”, а далі ’’Можливо, дехто прийме це несерйозно, коли висловлю думку, що якщо б в УНРаді, СКВУ чи УККА керівництво було в руках наших жінок, ці центри були б більше динамічні і успішні в їхній роботі”. Подібні думки висловив соціолог з Чікаґа Д-р Мирон Куропась і інші громадяни. Якщо прийняти ці голоси як натяк, щоб жінки допомогли наладнати недоліки нашого громад ського життя, то варто над цим трохи задуматися. Найкращий спосіб, нам матерям, так добре — інтимно — відомий це показати добрий приклад. Отже мусимо зачинати від себе, від нашої організації і від кожної союзянки зокрема. Щоб СУА мав направду поважну силу і вплив, він мусить в першу чергу зміцнити себе внутрішньо і трактувати себе і свою працю поважно. Щоб інші нас респектували, спершу мусимо поважати себе самі. Велика частина нашого членства (боюся сказати яка), не трактує приналежности до СУА серйозно, а так напів, літепло. Відомо, що багато союзянок ані не користає належно з приналежности до СУА, ані не виконує своїх обов’язків. Хочу поділитися тут своїм досвідом, зазначую, досвідом рядової союзянки в Штаті Огайо (чомусь наш Штат завжди вважався провінцією), тож, можливо, деякі думки будуть різнитися від погляду проводу СУА, чи союзянок з інших округ. Я була декілька років у відділі, якого членками були жінки виховані в Україні, які, здебільшого, почувалися чужими в ширшому американському оточенні. Опісля я перейшла до т. зв. ’’молодечого” відділу (він тепер не такий уже ’’молодечий” — хіба духом), де членки це жінки виховані та освічені вже поза Україною, головно в Америці. Порівнюючи досвіди з праці в обох відділах, для вигоди вживатиму окреслення ’’старший” і ’’молодший” відділ. У старшому робота та ініціятива лежала у руках кількох, активних (переважно тих самих) членок. У молодшому відділі праця, хоч не зовсім, але все таки більше розділена на ширший круг членок. У старшому найбільшу ролю грає почуття націо нального обов’язку і велика доза самопосвяти (тих же кількох активних членок). У молодшому можна зауважити зрозуміння, що коли раз уже хтось належить до організації, мусить виконати свою частину праці. При тому грає ролю не тільки виконання обов’язку, але шукання якоїсь компен сації: чи то у формі товариської розваги, чи набуття додаткового знання, чи можливости проявити свій талант або заспокоїти свої специфічні зацікавлення. Молодші відділи, хоч не задовільно, то все таки більше звертають увагу на парляментарну проце дуру. У старшому відділі ті самі особи роками займають пости у проводі. У молодшому ротація проводу краща, голова ніколи не була довше, ніж два роки, на цьому становищі. Старші членки дуже строго реагують на вживання, хоча б частинне, англійської мови; молодші не вважають цього зрадою, особливо, коли серед них є такі, що не володіють добре, або зовсім не розуміють україн ської мови. Загалом молодші членки керуються принципом "давай і бери” тоді коли старші радше тільки ’’давай” (то б то посвячуйся). Чим новіший відділ, тим більш поширена така настанова, а в наймолодшому відділі, недавно засно ваному, ці прикмети молодшого відділу виступають НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1975 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
