Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АНДІЄВСЬКА, EMMA. Роман про добру людину. Мюнхен: Сучасність, 1973. 292 ст. $ 5. 95. Відома досі як поетка, авторка симпатичного Д ж а л а п іт и і роману Герострати, дала нам тепер серйозний і вартісний новий прозовий твір. Серед пекла діпісівських буднів і власного нікчемного життя людина шукає виправдання свого існування хоч одним добрим ділом. Від підсвідомого бажання до раптового усвідомлення підноситься звичайний спекулянт. Сюрреалістичний стиль з видивами-снами, з потоками підсвідомости і гоголівським Гротеском майстерно ужитий із власною відбиткою-печаткою авторки. У неї цікаві, довгі речення, часто ужита це й корисно книгарням, не казатимуть: ”ех, в нас книжки не йдуть!”. Діти, маючи 14 чи 16 років, не зможуть нарікати, що ми зовсім не-культурна нація. Завжди можете тицьнути пальцем на заповнені полиці, мовляв, хоч трошки культури треба мати, щоб щось поміж обкла динки книжок вложити... Легко можна мати тему для розмови з гістьми: ”Ах, Арка (чи Еко) знову цього не мав, треба було аж у Пролозі замовляти. А ця книжка з Плаю в Тороні, а ця збірка з Української Книгарні в Едмонтоні, а Оріон у Філядельфії...” Правда, часом доводиться досить намучитись, щоб ця кімната-бібліотека мала культурний вигляд. Наприклад, треба навчитися, як автори чи видавни цтва вибирають весело та цікаво кольори обкла динки. В Пролозі — звичайно все дуже мляве, сиве; в Гуменної "тяжкі” барви, в Понеділка вже дещо легші, в Марти Тарнавської — вже веселіші, а в Нью- Йоркській Групі живіщі... Ну от так ще й: прізвище прийдеться запам’ята ти, а при витиранні пороху, чи поки гості прийдуть навіть... в книжку заглянути, перекинути оком, щоб можна скритикувати — чи наш автор ще позаду американських... Отже таки користь буває і з моди. Любов Калинович. навіть базарна розповідь героїв і відвага називати речі своїм іменем є навіть додатньою стороною цього нового твору в нашій літературі, бо збагатив її майстерністю стилю і підходу. EMMA АНДІЄВСЬКА Роман про добру людину (присвячується Валентинові Морозу) виняток ст. 285-286 А втім, не виключене, що він і взагалі балакав про щось зовсім інше, лише тому, що всіх пойняв особли вий настрій, як це трапляється, коли відходить у без вість людина, до якої всі звикли, а Дмитрик устиг з багатьма на диво близько зжитися, його промова обернулася в головах слухачів, що згодом із шораз новими варіянтами й подробицями пригадували святкування, на щось зовсім відмінне, до чого Дмитрик мав лише далекий стосунок, наче воно походило вже не з серця однієї людини, а з грудей усього людства, і лише випадково виголошували Дмитрикові уста, особливо чітко виопуклюючи окремі слова, що їх присутні, за малими винятками згадували в такій послідовності: «Хоч людина й покликана бути тільки доброю, безмежна доброта — рідке явище. Доброті природа відступила місця — лише, як виняткові з її правил. Добру людину нищать, затопчують, коли ж нема сили знищити, глузують, знущаються, і вона завжди гине. Але якби не народжувалася ця безмежно добра людина, яка нагадує нікчемним створінням про божественність, людського покликання, весь світ не проіснував би й миті. Все буття рознесло б на друзки, і воно ніколи не втілилося б знову. Бо навіть злі, мерзенні й підлі креатури не проіснували б і одного віддиху, якби всього буття не виправдувало б існування безмежно доброї людини. Її затоптують, однак через неї, і то виключно через неї, рухається світ. А цією доброю людиною може бути кожний, перед кожним покла дено цей вибір, і кожна людина мусить колись на нього зважитися, щоб сповнити те, для чого вона, може, тільки й народжується. І тепер настала моя черга». * ¥ * КОГУТ ЗОЯ. Кучерявий дим: поезії. Літературний редактор: Богдан Нижанківський. Вступ: Уляна Любович. Обкладинка: Едвард Козак. Нью-Йорк: Слово, 1974 р. 120 ст. $ 3. 50. Часами потрібно відважного спостерігача, щоб вказати пальцем на громадське недотягнення і слабі місця (багато порожніх кличів, крикливих, нещирих промов, несерйозних з’їздів і пишних бенкетів), як і часто особисте життя міщанського рівня (дорогі гостини, безперервна їжа, примітивні вартості і рутина життя, що робить "власну самозахоплену тюрму”). Людина часто виростає роботом з накине ними вартостями, а потім виховує таких самих дітей. НАШЕ ЖИИТТЯ, ЛЮТИЙ 1975 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
