Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АНДІЄВСЬКА, EMMA. Роман про добру людину. Мюнхен: Сучасність, 1973. 292 ст. $ 5. 95. Відома досі як поетка, авторка симпатичного Д ж а л а п іт и і роману Герострати, дала нам тепер серйозний і вартісний новий прозовий твір. Серед пекла діпісівських буднів і власного нікчемного життя людина шукає виправдання свого існування хоч одним добрим ділом. Від підсвідомого бажання до раптового усвідомлення підноситься звичайний спекулянт. Сюрреалістичний стиль з видивами-снами, з потоками підсвідомости і гоголівським Гротеском майстерно ужитий із власною відбиткою-печаткою авторки. У неї цікаві, довгі речення, часто ужита це й корисно книгарням, не казатимуть: ”ех, в нас книжки не йдуть!”. Діти, маючи 14 чи 16 років, не зможуть нарікати, що ми зовсім не-культурна нація. Завжди можете тицьнути пальцем на заповнені полиці, мовляв, хоч трошки культури треба мати, щоб щось поміж обкла динки книжок вложити... Легко можна мати тему для розмови з гістьми: ”Ах, Арка (чи Еко) знову цього не мав, треба було аж у Пролозі замовляти. А ця книжка з Плаю в Тороні, а ця збірка з Української Книгарні в Едмонтоні, а Оріон у Філядельфії...” Правда, часом доводиться досить намучитись, щоб ця кімната-бібліотека мала культурний вигляд. Наприклад, треба навчитися, як автори чи видавни цтва вибирають весело та цікаво кольори обкла динки. В Пролозі — звичайно все дуже мляве, сиве; в Гуменної "тяжкі” барви, в Понеділка вже дещо легші, в Марти Тарнавської — вже веселіші, а в Нью- Йоркській Групі живіщі... Ну от так ще й: прізвище прийдеться запам’ята ти, а при витиранні пороху, чи поки гості прийдуть навіть... в книжку заглянути, перекинути оком, щоб можна скритикувати — чи наш автор ще позаду американських... Отже таки користь буває і з моди. Любов Калинович. навіть базарна розповідь героїв і відвага називати речі своїм іменем є навіть додатньою стороною цього нового твору в нашій літературі, бо збагатив її майстерністю стилю і підходу. EMMA АНДІЄВСЬКА Роман про добру людину (присвячується Валентинові Морозу) виняток ст. 285-286 А втім, не виключене, що він і взагалі балакав про щось зовсім інше, лише тому, що всіх пойняв особли вий настрій, як це трапляється, коли відходить у без вість людина, до якої всі звикли, а Дмитрик устиг з багатьма на диво близько зжитися, його промова обернулася в головах слухачів, що згодом із шораз новими варіянтами й подробицями пригадували святкування, на щось зовсім відмінне, до чого Дмитрик мав лише далекий стосунок, наче воно походило вже не з серця однієї людини, а з грудей усього людства, і лише випадково виголошували Дмитрикові уста, особливо чітко виопуклюючи окремі слова, що їх присутні, за малими винятками згадували в такій послідовності: «Хоч людина й покликана бути тільки доброю, безмежна доброта — рідке явище. Доброті природа відступила місця — лише, як виняткові з її правил. Добру людину нищать, затопчують, коли ж нема сили знищити, глузують, знущаються, і вона завжди гине. Але якби не народжувалася ця безмежно добра людина, яка нагадує нікчемним створінням про божественність, людського покликання, весь світ не проіснував би й миті. Все буття рознесло б на друзки, і воно ніколи не втілилося б знову. Бо навіть злі, мерзенні й підлі креатури не проіснували б і одного віддиху, якби всього буття не виправдувало б існування безмежно доброї людини. Її затоптують, однак через неї, і то виключно через неї, рухається світ. А цією доброю людиною може бути кожний, перед кожним покла дено цей вибір, і кожна людина мусить колись на нього зважитися, щоб сповнити те, для чого вона, може, тільки й народжується. І тепер настала моя черга». * ¥ * КОГУТ ЗОЯ. Кучерявий дим: поезії. Літературний редактор: Богдан Нижанківський. Вступ: Уляна Любович. Обкладинка: Едвард Козак. Нью-Йорк: Слово, 1974 р. 120 ст. $ 3. 50. Часами потрібно відважного спостерігача, щоб вказати пальцем на громадське недотягнення і слабі місця (багато порожніх кличів, крикливих, нещирих промов, несерйозних з’їздів і пишних бенкетів), як і часто особисте життя міщанського рівня (дорогі гостини, безперервна їжа, примітивні вартості і рутина життя, що робить "власну самозахоплену тюрму”). Людина часто виростає роботом з накине ними вартостями, а потім виховує таких самих дітей. НАШЕ ЖИИТТЯ, ЛЮТИЙ 1975 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
