Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗАЙЧИК, ВИВІРКА І ДЯТЕЛ Зима. Стоять сумні безлисті дерева, тільки зелена ялина радіє, неначе при мамі маленька дитина. А під тою ялиною Зайчик має свою хатку. Невеличка тая хатка, стіни зі снігу, за дах правлять густі гілочки ялини. Зайчик спить, вирячивши, як звичайно у зайців буває, свої банькаті очі. Холодний вітер туди не добе реться, лис туди не залізе, мисливець Зайчика тут не зауважить. Раз вискочила на ялинку Вивірка й почала гойдатися над Зайчиковою хаткою. Зайчик вийшов, чемно вклонився і став про сити: — Люба сестричко! Прошу тебе дуже: перейди на іншу гілку. Ти гойдаєшся і стря саєш із гілочки сніг, а він сиплеться мені на шию. — Не доводь мене до злости! — запищала Вивірочка. — Бачите! Таке куцохвосте, а хоче розпоряджатися в лісі! Вивірочка почала ще дужче гойдатися та ще й приговорювати: — Ті-да-да! Ті-да-да! Сніг сипався, сипався, врешті засипав Зайчикові хатку. Ледве видряпався сердега зо снігу, сів собі на стежці та й заплакав. Аж тут прилетів Зайчиків приятель, Дятел. — Чого ти плачеш, Зайчику? — спитав Дятел. — Як мені не плакати? Вивірка засипала мені снігом хатку! 28 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top