Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Чи маємо обдаровувати публічні бібліотеки? Між резолюціями 13-ої Конвенції СУА, у відділі, що торкається справ преси й видавництва, надруковано та кий заклик: „Змагати до того, щоб наш журнал фігурував у публічних бібліотеках, при чому Відділи даної місцевости ту передплату уфундували б.“ Це не перший того роду заклик у нашій пресі. Багато наших організа цій і поодиноких осіб обдаровують публічні бібліотеки українськими книжками і журналами. Звичай цей прийнявся як своєрідний громадський добрий тон, і його загально вважа ють серйозним, а то й обов’язковим засобом української пропаганди. З цих причин єретична й непопулярна моя думка, що йде проти цієї загаль ної струї, викличе напевне здивуван ня а то й обурення. Але, дозвольте, що вважатимемо справу цю диску сійною, що поставимо під сумнів до цільність такої пропаґандивної акції, що запропонуємо Відділам СУА пе редплачувати „Н. Ж.“ не для публіч них американських бібліотек, а для незаможніх і старших віком україн ських родин у Німеччині, Польщі, чи навіть таки в Америці. В нас ще й досі панує стереотипна думка, що бібліотека — це місце, де переховуються книги, що це — своє рідний музей літератури, де в задуш ливій атмосфері старої шкіри і по жовклих листків паперу порохом при падає вікова мудрість людства. Аме риканські публічні бібліотеки значною мірою вже відійшли і далі щораз біль ше свідомо віддалюються від цього стереотипного „ідеалу". На першому місці в публічних бібліотеках служба читачам і відборцям. Гаслом цієї служ би є дати відповідну книжку відповід ному читачеві у відповідний час. Біб ліотека перестала бути книжковим магазином, а стала інтелектуальною службовою станицею. Всупереч по ширеному переконанню, випозичан ня книг є тільки однією, і то не най- важнішою ділянкою праці. Бібліоте ка дає своїй клієнтелі не лиш духо вий стимул і культурну розвагу, — вона служить інформацією для що денного життєвого вжитку, вона — везаступний допоміжний фактор в о- світі й науковій роботі. Останні декади нашого сторіччя при несли безпрецедентний ріст книжко вої продукції. Строга селекція книг зумовлена вже не тільки квалітативни ми критеріями, але й чисто фізичною неспроможністю бібліотек охопити й примістити таку повінь друкованого матеріялу. Щораз більш поширюється ідея спеціалізованих бібліотек — із спрямовуванням відповідних матерія лів в осередки найбільшого їх запо- требування. Дарунки у виді белетристики і жур налів публічні бібліотеки приймають із чемним „дякую“, але часто із умов ним застереженням. Матеріяли можуть бути використані тільки тоді, якщо члени й відвідувачі бібліотеки їх по требуватимуть. Навіть якщо даровані книги перейдуть бібліотечне оформ лення і появляться на полицях бібліо теки— на радість своїх фундаторів — то, не потрапивши в книжковий обо рот і не викликавши зацікавлення у читачів — вони швидко, а часто і на завжди, зникнуть у підвалах бібліотеч них магазинів. Занадто бо ціниться в наш час місце на бібліотечній полиці, що за нього йде постійний змаг між кількома можливо однаково цінними, та неоднаково пожаданими книгами! У такій ситуації обдаровувати публічні бібліотеки белетристикою та журна лами в українській мові, що на них у цих установах ніякого попиту немає — зайва витрата часу, грошей та енер гії, що їх можна було б використати з більшим успіхом і з більшою до цільністю. Якщо конечно хочемо фун- дувати україніку чужим бібліотекам, то краще вже спрямовувати свої зу силля на приватні бібліотеки високих шкіл, а дарунки обмежити до високо- вартісних, передусім наукових, творів. Публічні бібліотеки утримуються " Америці за громадські гроші. У бю джет цих бібліотек своїми податкови ми вплатами вкладають свою пропор ційну частину теж і українські гро мадяни. Але публічні бібліотеки слу жать передусім усім тим, хто хоче і потребує ними користуватись. Добір читального матеріялу в бібліотеках залежить у значній мірі від потреб і домагань членів та відвідувачів. У відділі филаделфійської публіч ної бібліотеки, що приміщена в діль ниці Лоґан — п’ять хвилин ходу від централі СУА, в самому серці нового українського поселення — немає ні- однієї української книжки. Зате існує там невеличка колекція книг жидів ською та гебрейською мовами. І в цьому не треба дошукуватись якоїсь чорної магії, чи натиску несприятли вих нам сил. Варто посидіти в бібліо теці дві-три години і переконатись віч-на-віч, що бібліотеку часто відві дують мешканці жидівського будинку для старців із близького сусідства, які ломаною англійщиною звертаються до бібліотекаря, щоб спрямував їх до полиці із жидівськими книжками. По вчальний і вартий наслідування при клад! Централя публічної бібліотеки Филаделфії закуповує часто книжки і не-англійською мовою. Робляться за мовлення теж і на українські матерія ли, але кількість їх залежна виключно від попиту й потреб читачів. На це варто звернути увагу широ кому кругові наших книголюбів, зо крема тих, які хотіли б бачити укра їнську книжку в публічній американ ській бібліотеці. Не обдаровувати треба публічні американські бібліо теки українськими матеріялами, а по стійним відвідувальним натиском і за цікавленням домагатись, щоб публіч ні бібліотеки за власні фонди розбу довували свої українські колекції. Зробити це зовсім не важко: треба тільки справжнього щирого зацікав лення українською книжкою — не як предметом плитної пропаганди, що призначений на експорт і на показ — а як предметом щоденного вжитку, що служить справжнім потребам на шого суспільства і репрезентує його культурний рівень, Марта Тарнавська КОНГРЕС МІЖНАР. ЖІН. РАДИ Цьогорічний Конгрес Міжнар. Жін. Ради відбудеться в червні ц. р. у Ва шингтоні в пам’ять основного З’їзду, що мав місце 75 літ тому. Господарем Конгресу буде Над. Рада Жінок Аме рики. Для проведення Конгресу засно вано почесний Комітет, зложений із видатних постатей кожного стейту. Протекторат над Конгресом прийняла п-ні Джекліна Кеннеді. Нац. Рада Жінок Америки запро сила до Почесного Комітету п-ні Оле ну Лотоцьку, голову СУА. У цій функ ції п-ні Лотоцька візьме участь у Конгресі Міжнар. Жін. Ради, з якою в’яжуть її давні зв’язки з Конгресу у Гелсінкі (1954) і Монтреалі (1957). 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
