Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Гусяча казка РОЗМОВА З БІЛОЧКОЮ У хатині край села Пані Гусочка жила, А із нею — пан Гусак, Працьовитий неборак, Та ще й діточок десяток — Жовтодзьобих гусеняток. Ось прийшла зима у двір: Мерзне птиця, мерзне звір, Треба дітям кожушки, Треба дітям чобітки, — Шиє мама кожушата, Шиє батько чоботята! Доки шили — дні ішли, Гусенята підросли: Не налазять кожушки, Замаленькі чобітки! Що тут діяти робити — Треба швидко більші шити! Доки шили — дні ішли, Гусенята підросли: — Це ось голка, це нитки, Оксані купили сани — Сани міцні, непогані: Добре збудовані, з дуба, Мотузка прив’язана груба. Полози ковані знизу, Сизим блищать залізом. Сіла Оксана у сани, Вкрита по вушка, по самі. Глянула з гірки вдалину — Страшно стає на хвилину... Повно тут хлопців, дівчаток, Різних санок і санчаток, Діти сміються рум’яні — Сором боятись Оксані! Сани вона підганяє, Вітер услід доганяє! Спершу трималася просто, Потім звернула нащось то, Смикнула сани наліво, Сани поїхали криво... А попереду — ровище! Близько вже... Ближче і ближче!.. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1963 Дратви, цвяхи, молотки... — Підучились гусенята І взялись допомагати! Швидко діло в них пішло, Швидко вийшли у село У новеньких кожушках, У чистеньких чобітках Всі в обновці: мама, тато Ще й веселі гусенята! Дивувалися селяни, Коли гуси сіли в сани, І, сказавши: раз, два, три — Вниз помчали із гори! Накатавшись, гусенята З кожушків звільнили крила, Підняли свої санчата І додому... полетіли! Полетіли навпростець... — От і казочці кінець! ЛеонідПолтава От як у рів цей упасти, Не обійтись без напасти: Снігу насиплеться всюди — І сподівайся простуди... Раптом напружились санки На порятунок Оксанки. Яма ірозколена вглиб — Санки з Оксаною — стриб! Полози їхні залізні Яму проскочили грізну. Далі Оксана сміливо Править і вправо, і вліво... Добрі в Оксани сани — Допомогли Оксані. Ганна Черінь Гарно взимку грати в -сніжки — В грі не змерзнеш ані трішки. Бо розрухаєшся так, Що хоч геть скидай піджак! Не потрібні й рукавички, Сипле, сипле, сипле сніг! Побіжу я перший всіх, побіжу я швидко, шпарко через вулицю до парку. Там біленькі всі стежинки бо укрили їх сніжинки. І на сосні сніг як вата. То близенько треба стати, не кричати, не гукати, а тихенько посвистати — із хатиночки-дупла вийде білочка мала. — Чи не змерзла ти, Варварко? Вже ізима іде до парку. На зимовий довгий час в теплу хату йди до нас: завжди матимеш горішки і не змерзнеш ані трішки. — Красно дякувати мушу, але з парку я не рушу — у дуплі біди не знаю ще й тепленьке хутро маю, а горішечки смачні ти сюди принось мені. Г. Чорнобицька ДВІ ДОРОЖКИ ПРОКЛАДУ І крутила, і гула віхола лапата. Снігу, снігу намела під паркан, під хату. Одягаю кожушок і беру лопату. Сніг легенький як пушок, та його багато. В хату грітись не піду: поки прийде тато, дві доріжки прокладу на подвір’ї і в саду. Г. Ч о Ось пашать як в мене й щічки! Хочете і ви зігрітись? То всі до гри ставайте, діти! В грі не змерзнете «і трішки. Гарно, тепло грати в сніжки! П. Кізко 23 Оксанині сани ГАРНО ВЗИМКУ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
