Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XX. ЛЮТИЙ, 1963 Ч. 2 Леся Українка Е П І Л О Г (У ,р и в о к) Д ев’ятий вал . . . Чи то ж була вода, Що марне так розбилася об кручу? Тож сіль землі, то сила молода Ішла на смерть, на згубу неминучу. Л ягала молодь у труну ж ива З одважним усміхом, немов байдуж а. О так індійська молода вдова Іде вмирати на к о с т р и щ і мужа. О, то було огнистеє виео, Те, щ о сп’яняло молодь героїчну! П о ж илах розливалося воно, П алило кров, до хмелю непривичну. П равдиве „п’яне-чоло" з буйних мрій, С вятої віри, м олодого палу, — Т а хто б н-е кинувся від нього в бій З ш ироким розмахом збунтованого' валу? Чи сльози, чи квітки від нас належ ать вам, П ідкош ені в розоцвіті сил герої? Коли б то так 'судилося і нам Спалити молодість і полягти при зброї. 1900 р. Духові д і ти У місяцях лютому й березні поклоняємось пам’яті наших жінок-борців за волю. У тому часі згинули дві видатні жіночі постаті наших визволь них змагань. Наймення Ольги Басараб і Олени Те- ліги вже стали для нас символом. А в цьому році наш поклін збігається з вели кими роковинами. Минає 50 літ від смерти Лесі Українки, що знесилена недугою, померла 1-шого серпня 1912 р. на Кавказі. Ці роковини відмітить увесь наш літературний світ і вся українська гро мада. Та з особливими почуваннями відзначить їх українське жіноцтво. Слова Лесі Українки, „напоєні кров’ю її ісер- ця", просвітили шлях цілого українського народу. Вони шукали дороги „тим людям, що ходять у яр мі", вони бачили навколо „темноту тяжку", де все спить, „як у могилі". Єдиний наш храм у руїнах! — каже вона в алегоричній елегії. І в розпачі самоти, в перехресті ударів поволі визріває в неї післанництво. Вона бачить ясно при значення свого слова. Спершу це рішення твердої постави проти сліз від безсилля. Потім зроджу ється думка, що вона йтиме самостійно без під тримки інших. А вкінці її очі не сльози вже ллють, а метають іскри-блискавиці. „Нехай впаде тюрем ная стіна", кличе поетка. Вона змагає до інших пісень, ініж ми звикли їх співати, схиливши чоло у журбі. І її пісня стала дійсно „вихром". Пролетіла через „море льодове" людської байдужносте і пі- рвала „силу молоду" за собою. Немов „огнистеє вино" падали її слова на молоді душі... І пішли вони, оті жінки-борці „на смерть, на згубу неминучу". Постаті античної Кассандри, не щасної Боярині, шляхетної Прісцілли, самітної Іфіґенії, вірної Йоганни — це прообрази, що про вадили. За їх вчинками й змаганнями пішли укра їнські дівчата й жінки, пішло ціле покоління. Це вони „сп’янили молодь героїчну", що станула сама — „проти бурі"... І тому в цьому році повертаємось до її слів, щоб згадати жінку-героїню. Цією її „єдиною зброєю" вшановуємо пам’ять тих, що пішли за її покликом. Вони були її духовими дітьми, оті жінки, що поклали найвищу жертву в боротьбі за Батьківщину. Тож нехай слово їх духової матері пролунає для них! І в 50-ті роковини її смерти це буде найбільше признання за його силу! НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1963 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
