Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ніна Наркевич Снігова жатка Сьогодні випав гарний, погожий день. [Мо,розець трохи щипає за щічки, а сонечко посилає свої ла скаві проміння з ясно-синього не ба. Тарасик і Марко тепленько вбра лися та зразу після сніданку по бігли на двір. Тільки старшенька сестричка Катруся зосталася вдо ма; бабуся попрохала дітей пере брати квасолю до обіду, та лиш Катруся послухала бабусиної мо ви, а хлопці гордовито заявили: „Це жіноча робота", тай подалися з хати. Останній тиждень нападало ба гато снігу. Так добре ним бави тись. Ой, якже ж гарно бавляться брати! Катруся перебірала квасолю та все поглядала крізь вікно. Нареш ті не втерпіла. — Бабусю, може вже досить квасолі? Можу я тро хи побігати на дворі? — просила дівчинка. Бабуся ласкаво всміхну лася. —- Кортить і тобі побігати? Ну, то йди вже, дитинко! Вберися тільки тепленько. Руки від снігу мерзнуть. Та вже останніх бабуси них слів дівчинка не чула. Швид ко накинула кожушинку, натягну ла сніговці та вихорем вилетіла з хати. Марко та Тарас зустрінули її непривітним криком: — Забирай ся геть! Йди собі до своєї квасолі! Ми будуємо хатку, а твоєї допо моги не потребуємо! Хатка виглядала, як нора в сні говій кучугурі. Та не встигла Ка труся обізватися до хлопців, як долішня частина, де мусів бути за пляном хлопців дах, завалилася й замість ,,хатки“ утворилася вели ка яма. — Ну, ось бачите, що ж то за хата, ще й дах упав — засміялася Катруся. — Давайте, я вам допо можу. Швидко Катруся стала розгор тати сніг. Вона витовкла ногами велику площу. Оце буде долівка, а стіни? Хлопці не дали їй до кінчити. —• Дівчата не можуть бу дувати хати. Це — хлоп’яча ро бота! Вони почали знову прилаго- джувати до своєї „хатки" —- ям ки дах, та дарма! — він не три мався. — Ну, слухайте хлопці! — Ка тря провадила своє. Вона ще не губила надії гратися з братами разом. — А ви не пом’ятаєте? Якось ми читали про снігові ха ти — „іглу", що їх будують на півночі ескімоси? Вони ж ріжуть брили снігу, а з них вже склада ють хатку і так само й дах. Давай те, ми зробимо так само! Марко задумався. — Це добре, але треба шукати міцного снігу, що добре злігся. Дивіться, он там біля тину легко витинати снігові брили, бо сніг добре злігся. Тара- сику, принеси з кухні ножа! Миттю Тарас добув ножа. Ка труся спритно витинала рівненькі брили, хлоцці вантажили їх на санки та відвозили на будівельне місце. Робота кипіла. Швидко ді ти побудували маленьке „іглу". Обережно, з допомогою Катрі, звели вершенчок „іглу" до круг лої стелі. „Дах“ тепер добре три мався. Так пролетів час до обіду. Коли бабуся вийшла до дітей, ска зати їм, що обід вже готовий, діти показали їй свою роботу. — Гарна в вас хатка, а ще буде краща й міцніша, як ви її трохи обіллєте водою. Тоді краще зліп ляться снігові брили — порадила їм бабуся. В Катрусі очі заблищали. — Ось бачите, хлопці, дівчата теж уміють хату будувати. Ми з ба бусею знаємо, як це робиться! — і Катря ніжно притулилася до бабусі. — Ну, та що там вже й гово рити — обізвався Марко. — Кра ще ходім, поїмо та й почнемо гру в ескімоси. Санки в нас є, Бровка запряжемо в них, як справжні ескі моси, ну, а ти, й він — виглядом справжнього начальника звернув ся до Катрі — ти вже забирай сво їх ляльок та влаштовуй ескімосо- ве житло. — Прошу, тільки не лягайте на сніг, бо застудитеся -— благала вже дітей бабуся. В час обіду точилася весела розмова про „іглу", про життя ескімосів. Десь вже й книжку знайшли діти. Тарас читав про ес кімосів, а тоді всі зібралися зно ву до гри. — Це найкраща зі всіх неділь, заявив він дітям. —- А та ки дівчата теж чогось варті. Якби не ми, з бабусею, то плакала б ва ша хатка! — з упертим вогником в очах повторила Катруся. А хлоп ці? Вони вже мовчали, бо Катру ся мала підставу. Обережно, з допомогою Катрі, звели вершечок „іглу“ до круглої стелі 24 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1963 НОВІ ЗБІРНИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ Осіннє листя Золота бджілка ЦІНА ПО 50 Ц. Упорядкувала Марія Юркевич Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
