Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Спинились на вечерю. Тут вперше, при вогні, придивились один до одного. Дівчата були всі з од ного села, десять верств від Лисавети, а хурман був її сусідом і доводився кумом. В селі й так мало не всі люди 'були споріднені по «рові чи по кумуванні. —- А це хто ж іще з тобою, кумо? -— запи тався хурман. — Та одна далека родичка з Києва, студентка. — О, баришня з міста. Чи я ж то така? — Та одного така, що ти не знаєш, Якове. Ба ришня, та й усе. Он краще дивись за багаттям, гасне. Поки коні перепочили і підпаслися на соковитій траві, відпочили і люди, розім’яли затерплі ноги, по ходили вибитою, нерівною дорогою. З новими си лами знову рушили. Щоб не хотілось спати, дівчата почали співати пісень, а з ними й Ненсі, тих що вона знала. Більшість пісень вона знала, тільки слова були часом інші. Заспівали, на превелике здивовання Ненсі, і ,,Ой, у лузі червона калина"... — А у вас ця пісня не заборонена? — спитала Ненсі і прикусила язика. Але дівчата нічого не здо гадалися, хоч хурман уважно на неї глянув. —- Або що, вже й цю заборонили? — Та ні, співайте, співайте, -—- сказала Ненсі, але зі словами була обережна, мугикаючи тільки ме- льодію. Початок був той самий, але замість „москов ських кайдан“ були ,,із тяжких кайдан“... А все таки співали пісню її батька — пісню про визволення України * * * Коли в’їхали в село, Ненсі вже спала. Не по прощавшись, злізли з воза дівчата, а коли віз спи нився перед однією з хат, тітка тихенько збудила дівчину: -—- Ми вже тут, Анночко, вже вдома. Зараз же встала Ярина — вона була сама в хаті і дуже зраділа, що мати повернулась, та ще й не одна. Зараз же кинулась виставляти на стіл усе, що було в хаті і в коморі, хоч було ще дуже рано, і спросоння Ненсі зовсім не хотілось їсти. Проте, свіжеспечений разовий хліб і густе, холодне молоко дуже смаку вали. Ненсі вже не хотіла більш лягати, але її таки поклали в ліжко, де за матрац правила солома, на крита рядном, і вона згодилась трохи виспатись тільки для того, щоб тітка Лисавета теж відпочила. Вона не знала, що Лисавета спати не лягла. Прокинулась вона від тихої розмови, що її чути було з кухні. Говорила тітка і ще хтось інший, якась жінка. Ненсі стала прислухатись. — Ще спить, Іванихо? — Та вже встала. Чого б то Ярина так довго спала? Та ж ви її надворі стріли. — Та не Ярина, а та друга... Ви ж знаєте. Ось принесла для неї грудку масла, тільки що збила. — Та нащо ви турбуєтесь? Вже чимсь нагодую! — О, що вже у вас буває! Ви серед нас най- бідніші. Ну, вже побіжу, бо триклятий Халупа скоро по хатах ходитиме, лінивих підганяти. Та ось ще від Насті пару яєць їй на сніданок. Бо то тільки й слави, що Америка та багатство, а Яків мій казав, що воно таке худе, як палиця, хто його знає, чим воно там годувалось. Ненсі встала й вийшла до тітки в кухню. Та по ралась біля печі, і Ненсі було дуже дивно, що в такий гарячий день тут палять піч. — А так, доню, а де ж будемо їсти варити собі та й худобі? Правда, іноді варимо надворі, на камін цях, але тільки в дуже велику спеку, бо важко ввесь час в хату по те та по це бігати. Сьогодні так гаряче не буде, на траві роси нема, і калина не хилиться. Що тобі їсти зварити? — Що дасте, тіточко, можна знов того хліба й молока, якщо є... — обережно додала Ненсі, зна ючи ще від мами, а тепер із підслуханої розмови, що на Вкраїні люди живуть бідно. — Ось тобі моя кума Яковиха принесла яєць і свіжого масла, будеш їсти? — Буду, тіточко, тільки щоб і ви зі мною. А де Ярина? — Пішла в колгосп на працю, в корівнику вона, то треба раніше йти, ніж усім, корів доїти. Казала — на обід прийде. — Ярина доїть корови?! — здивувалась Нен сі. —■ А ви ж писали, що вона кінчає десятилітку і перша учениця в школі, що дуже добре співає, тан цює і грає на сцені... Чому вона не пішла вчитися на артистку? У вас же навчання безкоштовне! -—- Хоч і безкоштовне, але розплата буває до рога. Хай як Ярина прийде, вона тобі краще по яснить, ніж я. В цей час хтось несміливо постукав у двері. Слідом за тим двері трошки прочинились, і видно було, що якась жінка підштовхувала до хати дівчинку років може десяти, а дівча опиралось і соромилось зайти. -— Добрий день вам, це я прийшла зі своєю Танею, вона у мене по-англійськи вміє, то я хотіла, щоб вона з вашою баришнею-американкою погово НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1963 31 Оповідання
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
