Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ми відвідали також шпиталь, який є власністю сестер-служебниць, Будинок для літніх осіб, Український музей в Куритибі, а у Прудентополі, який веде катехитка Мирослава Крива, мали зустріч з колишніми й теперішніми стипендіятами, які приходять, щоб вивчати українську мову, або приводять своїх дітей до школи та на суботні занятття. При Інституті існує інтернат Святої Ольги, де виховуються діти українського походження, здебільша з колоній. Це діти бідних родин, що не мають змоги оплатити навчання. В інтернаті вони, крім харчування і житла, одержують освіту: вивчають релігію, церковний і народний спів, українознавство, фолкльор, вишивання, ручні вироби, куховарство, госпо дарство та гігієну. Дівчата ходять до урядових загальноосвітніх шкіл. Була нагода оглянути посілість інтер нату. Найбільшими фундаторами його були подружжя Бойчуків, Сливоцьких, Моцюків і інших. На 5-ій колонії, де неподалік стоїть пер ша Українська Католицька церква, відбувався “День священика” - Літургія і освячення овочів. Владика Є. Кривий, який повернувся щойно з України, скликав нараду. Після наради нас час тували обідом, під час якого владика попросив, щоб ті священики, які були спонсоровані СУА, встали. їх було багато! Це, дорогі союзянки та спонсори нашої організації, є справжнім подарунком для СУА на честь 75-ліття його заснування. Це - результат нашої праці! У Бразилії є клаптик української землі, яку створили для себе українці (переважно з Галичини), емігрувавши наприкінці 19-го століття. Це були селяни , які переживали голод , хвороби, не знаючи тутешніх обставин та природи. Ця складність обставин їх єднала й гуртувала і таким чином рятували своє життя. Ціну землі вони знали добре і тому будували церкви, школи, громадські будівлі для того, щоб мати де зустрінутись та спільно ділити свою долю. Був час, коли Бразилія забороняла ко ристуватись іншими мовами, крім португаль ської, і цей період дуже неґативно позначився на національно-історичному розвиткові всіх етніч них груп, зокрема, українській. Проте їх єднала церква, вони гуртувалися, любили її і горнулися до неї. Це дало їм силу вистояти, зберегти свою людську гідність, свою автентичність. Кінчаючи свою розповідь, не можу не поклонитися українським церковним і громадським провідникам, які за стільки років життя на чужині зуміли зберегти Україну на Бразилійській землі. Відколи Україна стала незалежною державою і має Посольство в столиці Бразилії, життя українців стало повноцінним. Бразилійський уряд прийняв і спонсорував дітей з Чорнобиля, а українська громада ними опікувалася. А ще мушу сердечно подякувати владиці Єфремові Кривому за присвячений нам час і цікаві розповіді про життя української громади в Бразилії. Щиру подяку складаю й питомцеві Арсенію Кресару, стипендіятові подружжя Ма- ґунів, який возив нас по Куритибі. Говорячи про Бразилію не можна не згадати бл. п. Миколу Чорного, стараннями якого бразилійським українцям було подаровано бандури, якими й донині втішаються дорослі й діти, вивчаючи кобзарське мистецтво. Не можна поминути й Почесну членку СУА Рому Прийму- Богачевську та її доньку , які їздили туди вчити народних танків, Наталію Даниленко - заступ ницю голови СФУЖО, яка своїми порадами щодо вишивання та народного одягу допомагала зберегти національну автентичність, бл. п. Тео- дозію Савицьку, яка започаткувала Стипендійну Акцію СУА, а також Почесну голову СУА Анну Кравчук - про них пам’ятають, за них моляться, їм дякують. Сердечна подяка всім тим, які уприємнили наш побут у Бразилії. Оце я коротенько розповіла про бачене і пережите серед українців Бразилії. Пам’ятаю, що Бразилія і надалі залишається країною третього світу. Але мусимо пам’ятати й про те, що Україна знаходиться поки що у важкому економічному стані і потребує нашої допомоги. Там піднімається з руїни Нова Нація! А чи продовжувати стипендійну акцію Бразилії - це, шановні пані-союзянки та спон сори, вирішувати Вам. І ще одна коротенька інформація: упродовж нашого побуту в Бразилії, нам дару вали різні пам’яткові речі, які я з приємністю і вдячністю передаю для нашої союзянської ґабльотки подарунків. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2000 19
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
